Історично склалось, що більшість громадян нашої держави, і області зокрема, сповідує християнство, а саме православ’я. Тож давайте заглибимось в історію, щоб зрозуміти, чому більшість українців прихильні до цієї релігії, а не до мусульманства, буддизму чи ще якогось іншого сповідання.
Історія християнства та національної церкви в Україні нараховує більше тисячі років. За цей час українське православ'я пережило кілька злетів та падінь, починаючи із загального хрещення Русі князем Володимиром Великим 988 року і завершуючи здобуттям томосу про незалежну канонічну православну церкву 2019 року.
Першим християнською правителькою Київської Русі стала княгиня Ольга після відвідин Константинополя 957 року, де перебував центр християнства Східної Європи, там уклала угоду з імператором Костянтином VII Багрянородним і прийняла християнство. Через 33 роки - 988 року її онук, князь Володимир здійснив вибір для всієї Східної Європи - хрестив Русь. За однією з версій Володимир вагався, яку ж релігій обрати для держави: християнство, іслам чи іудаїзм.
Київською митрополією за правління Володимира управляли прислані з Константинополя греки, князь Ярослав Мудрий змінив ситуацію. 1051 року Русь отримує першого митрополита русина Іларіона. Через 3 роки, в 1054 році, відбулась Велика Схизма (розкол), яка утворила двополярний християнський світ - католиків (західний обряд) та православних (східний). Більшість східних слов'ян перебувають під впливом східного обряду.
1240 року Київ захопили татаро-монголи. Київські митрополити вимушені втікати до російського міста Володимир, однак продовжували називати себе київськими. Тобто центром православ'я лишився Київ, який був "тимчасово окупований" монголами.
З середини XV ст. Московія вирішила остаточно поширити і політичний і релігійний вплив на всі колишні землі Київської держави, тому обрала на посаду митрополита того, хто був їй вигідний і без погодження із Вселенським патріархом Констанинополя. Пізніше мовсковський цар Борис Годунов, намагався отримати документ про автокефалію Московського патріархату (томос). Для цього в Московію прибув константинопольський патріарх Єремія II. Після його відмови, Московія взяла патріарха в полон під домашній арешт на півроку. В таких умовах через півроку полону Єремія II погодився в обмін на волю визнати Московський патріархат. Підкупом патріарха майже через 100 років, 1686 року Московія також отримала в підпорядкування собі Київську митрополію. Тобто захопивши порядкування нашою православною церквою аж на 333 роки, поки в 2019 року Українська православна церква вийшла з-під управління Москви за рішенням Вселенського патріарха в Константинополі про отримання томосу (документу про незалежність). Отже, боротьба і віра в перемогу завжди повинна продовжуватись! Рано чи пізно, але перемога наступить, яскравим прикладом є звільнення нашої церкви з-під ярма російського. Найбільш яскравими історичними особистостями, які намагались досягти незалежності української православної церкви від Росії є:
- Василь Липківський – засновник Української автокефальної (незалежної) православної церкви 1921 року, розстріляний в часи терору Сталіна
- Філарет - український православний церковний діяч, патріарх Української православної церкви Київського патріархату
- Віктор Ющенко - третій президент України, який у 2008 році здійснив спробу ведення переговорів з Вселенським патріархом константинопольським про отримання томосу
- Петро Порошенко – п’ятий президент України, який у квітні 2018 року спільно з Верховною Радою України, з Українською православною церквою київського патріархату, Українською автокефальною православною церквою та навіть частиною єпископів Української православної церкви московського патріархату відправили звернення до Константинопольського патріарха Варфоломія з проханням дарувати томос про автокефалію православної церкви в Україні. В жовтні Синод Константинопольського патріархату скасував рішення 1686 року і Москва позбавилась права призначати київського митрополита. 2019 року Україна досягла незалежної православної церкви!