Українські землі у добу сивої давнини

Зміст

Для проходження тесту по темі
увійдіть зі своїм логіном

Перші люди на території України

Перші люди на території України з’явилися приблизно 1 млн. років тому. Це були ще т.з. архантропи (давні люди), які суттєво відрізнялися від сучасної людини (кроманьйонця) за будовою тіла.

Ці люди ще не були нашими предками. Вони мали низький лоб і малий об'єм мозку, масивні щелепи і великі зуби. Але вони вже ходили прямо. їх вправні руки повністю сформувалися.

Землю нинішньої України тоді вкривали чагарники кедрів, ялин і сосен, тут жили сибірські носороги, печерний лев і печерний ведмідь, слон-тригонтерій, мамонт, бізон, гігантський олень. Первісні люди полювали на цих тварин. Найдавніша стоянка первісних людей знайдена на березі річки Тиси. Люди там жили у різні часи – від 1 млн до 35 тис. років тому.

Стоянка Королеве

На території Закарпатської області розташована одна з найдавніших археологічних пам’яток Євразії – Королевська стоянка. Як свідчать результати розкопок, найдавніші знахідки звідти мають вік близько мільйону років. Загалом же люди безперервно мешкали на тому місці дуже тривалий час. Останні знахідки відносяться вже до періоду насування льодовика (50 тис. років тому).

Закарпаття відоме своїм надзвичайно своєрідним і древнім минулим. Серед пам’яток старовини є дуже цікавою й оригінальною, навіть у європейському масштабі, багатошарова стоянка первісних людей поблизу селища Королево Виноградівського р-ну. Пам’ятка була відкрита в 1974 р. археологічною експедицією під керівництвом В. Гладиліна.

Жили стародавні люди у мінливих кліматичних і природних умовах, які часом дуже відрізнялися від сучасних. Як показують королівські знахідки займалися найдавніші мешканці України полюванням і збиральництвом. Вони вміли добре обробляти камінь, дерево, кістку і шкіру. Очевидно, вони, як це показують знахідки з інших територій вже знали і використовували вогонь, оскільки нерідко клімат в той час був холодніший, ніж сьогодні.

Щоб розкопати від сучасної поверхні до найраніших шарів, археологам потрібно було прокопати вглибину на 12 м. (чотириповерховий будинок).

Археологи знайшли на цій стоянці різні знаряддя праці: рубила, скребла, гостроконечники, різці, чопери, ножі. Цей перелік відображає фактично весь «асортимент» тогочасних знарядь праці (порівняйте з тим, що є у вас дома. Яку домашню роботу ви могли би виконувати давніми знаряддями?)

У Королеві вченим вдалося зібрати понад 60 тисяч кам'яних знарядь праці. Як вважають археологи, їх вік від 1 мільйона до 30 тисяч років до н. е. Дослідження показали, що наші предки виготовляли наконечники списів, скребла, ножі майже виключно із місцевого андезиту (гірської породи). Згідно з експертними висновками , Королево упродовж сотень тисяч років функціонувало як стоянка-майстерня з виготовлення кам'яних знарядь праці і зброї.

Льодовик

Умови життя давніх людей значно змінилися з посиленням зледеніння – яке розпочалося 100 тисяч років тому. Тоді льодовий панцир доходив до широти Кременчука. У прильодовиковій зоні мешкали мамонти, далі на південь степи замешкували бізони.

Всі дії давньої людини підпорядковувалися одній цілі - вижити. В цей час площі придатні до проживання скоротилися майже на третину.

З настанням льодовикових епох, лід поступово просувався на південь, покриваючи все більші площі. Невелика швидкість просування поступово змінювала клімат, тваринний та рослинний світ і це дозволяло людині на певний час пристосовуватися до нових умов. Але рано чи пізно люди змушені були зніматися з обжитих місць і мандрувати на південь. Всі дії давньої людини підпорядковувалися одній цілі - вижити. В цей час площі придатні до проживання в Європі скоротилися майже на третину. Частково ці втрати були компенсовані розширенням суші після зниження рівня світового океану (до –125 м). На час льодовикових періодів, за рахунок значного зменшення поверхневого стоку річок, Чорне море відокремлювалося від Середземного та перетворювалося на внутрішнє море.

Значно складнішими і не такими плавними були природні явища в період деградації льодовика. Статичне навантаження льоду викликало таке явище як ізостазія, яка призводила до докорінної перебудови поверхні. На місці, де колись знаходився льодовик виникали ізольовані западини, які під час танення льодовика перетворювалися на замкнуті озера. В цих озерах певний час збиралася вода, але їх переповнення призводило до прориву гребель і катастрофічного скиду води. Якщо на шляху руху потоку траплялися інші озера, вони також проривалися, а вода з них вливалася у загальній потік. Загальній напрямок потоку визначався регіональною орографією і геоструктурними особливостями прильодовикової зони. Для первісної людини такі катастрофи були найбільш згубними.

Кліматичні і ландшафтні зміни, так само як і під час наступу льодовика змушували людей мандрувати разом з тваринами, на яких вони звикли полювати і м'ясо яких було головним джерелом харчування. В цілому така міграція була викликана переміщенням кліматичних поясів. Під дію катастрофічних потоків потрапляли не тільки ті племена, які йшли на північ, але й ті що залишалися на освоєних місцях і знаходилися на відстані у сотні, а інколи і більше тисячі кілометрів від краю льодовика. На жаль, у найбільшій мірі серед європейських земель це торкнулося якраз теренів України.

Мізинська стоянка

Уявити, яке життя вели мисливці на мамонтів дозволяють речі, знайдені на Мізинській стоянці. Тут археологи знайшли залишки жител, побудованих з кісток мамонта та оленів, які нагадують за конструкцією традиційні житла північних народів – чуми. Існувала стоянка приблизно 20 тисяч років тому.

Мізинська стоянка — одна з найвизначніших археологічних пам'яток пізнього палеоліту в історії не лише України та Європи, а й світу. Її дослідження дозволило відкрити нову для науки історичну культуру (названу згодом за місцем першого відкриття) кроманьйонців європеоїдного типу, які майже двадцять тисячоліть тому населяли наші землі. Археологи класифікують мізинську культуру як ранню мадленьську культуру.

Відкриття стоянки відбулося восени 1907 року на подвір'ї козака Кошеля з села Мізин, де були знайдені якісь великі кістки. Звістка про це швидко облетіла навколишні села і зацікавила археологів. Археологічна розвідка показала, що тут знаходилося поселення кроманьйонців доби пізнього палеоліту. За сторічний період досліджень археологи відкопали п'ять круглих жител діаметром близько семи метрів і площею до 25-ти квадратних метрів. Ці куполоподібні житла були схожі на "чуми" північних народів: вони були споруджені з дерев'яних жердин, вкритих шкірами тварин, а ззовні обкладені тваринними кістками та рогами. Поблизу них знаходилися місця обробки каменю та кісток.

Іншою сенсаційною знахідкою став цілий набір найдавніших музикальних інструментів, зроблених з кістки мамонта. У 1980 р. археологи разом з музикантами Державного симфонічного оркестру УРСР відтворили звучання цих інструментів.

Серед знарядь праці з каменю та кістки, археологи знайшли у Мізині й стародавні прикраси. Це браслети з кістки зі специфічним орнаментом – меандром, який популярний і досі. Знахідки з Мізину вважаються найдавнішим зразком такого узору.

Безцінною знахідкою на Мізинській стоянці є дивні вироби з кісток (також з орнаментом), після аналізу яких стало зрозуміло, що це - музичні інструменти, які застосовувалися під час ритуалів. До так званих звучних інструментів належить також "шумлячий" мізинський набірний браслет, який складається з п'яти окремих незамкнених кілець. Це своєрідні кастаньєти, які поки що є єдиним свідченням про наявність танців у палеолітичній культурі Східної Європи. Тут же було знайдено і згодом розшифровано прадавні графічні записи музики, тобто тогочасні ноти. Цю дивовижну музику понад 20-тисячолітньої давнини вже кілька років можна чути у виконанні чернігівського військового оркестру Північного оперативного командування Збройних Сил України.

Також у Мізині знайшли статуетки, що зображують жінок. Такі статуетки вчені називають «палеолітичними Венерами» - на честь римської богині краси Венери. Вважається, що вони відбивають ідеал краси кам’яної доби та уособлюють богиню-Мати та культ родючості.

Кам’яна могила

Однією з найзагадковіших пам’яток давнини в Україні вважається Кам’яна Могила. Це великий кам’яний пагорб, в якому утворилася велика кількість гротів та печер. З кінця ХІХ ст. пам’ятник почали досліджувати археологи, які з’ясували, що ще приблизно 26 тисяч років тому цей об’єкт був перетворений на святилище і використовувався до ХІ-ХІІІ ст. нашої ери.

Кам'яна Могила виконувала функції «світової гори», як Олімп у Стародавній Греції. Степовий пагорб – це своєрідна модель Світу, в якому відобразилася сутність космічного устрою, тобто вхід у нижній, потойбічний світ. З іншого боку, Кам'яна Могила – це своєрідний храм, який об’єднує три світи – небесний, земний та підземний. Й цю роль пісковиковий пагорб виконував багато тисячоліть.

У печерах та гротах Кам’яної Могили вчені знайшли декілька тисяч малюнків на камені, вивчаючи які можна наблизитися до розуміння світогляду та вірувань людей кам’яної доби.

В гротах та печерах стародавні люди залишили декілька тисяч рисунків – петрогліфів (з грецького – «різьба по каменю»). В основному рисунки наносилися на пісковик не фарбами, як, наприклад, у Франції або на Південному Уралі, а протиралися твердим каменем. Вони утворювали заглиблення які лише іноді покривалися мінеральними чорними або красними фарбами. Хронологія петрогліфів охоплює величезний період від епохи пізнього палеоліту до середньовіччя (XXIV-XX тис. до н.е. до XI-XIII ст. н.е.).

Цікаві факти:

1 / 9

Поділ давньої історії людства на кам’яну, бронзову та залізну добу запропонував у 1836 році датський вчений Крістіан Томсен. Поділ базується на найбільш характерному матеріалі, з якого давні люди виготовляли свої знаряддя у відповідний період. Однак, звісно, все у бронзову добу виготовлялося виключно з бронзи, так само у залізний вік використовували і інші метали.

Люди почали використовувати вогонь приблизно 500 000 років тому. Але навчилися його видобувати дещо пізніше. На початку це був «дикий вогонь», який розповсюджувався внаслідок лісових пожеж, ударів блискавок. Розпалене від подібного джерела вогнище потрібно було постійно підтримувати, бо якщо воно згасало б, довелося чекати хіба лише нової блискавки. Тож відкриття того, що вогонь можна добути і від тертя сухих гілок або ударів шматків кременю один об одного можна вважати одним із найвизначніших досягнень людства.

Лук та стріли є відносно нещодавнім винаходом людства. У Європі найдавніші знахідки цієї зброї відносяться до періоду 11 000 – 9 000 років тому.

За свідченнями археологів, перші люди на території сучасної Дніпропетровської області з’явилися приблизно 100 000 років тому. Їхні стоянки та поселення знайдені уздовж рік – в першу чергу Дніпра та Самари.

За орієнтовними підрахунками, 17 000 років тому на всій Землі мешкало близько 3 мільйонів людей (населення Дніпропетровської області становить зараз 3,23 млн. осіб). Але поступово чисельність населення зростала – наприкінці мезоліту, 9 000 років тому, вже мешкало приблизно 10 млн. людей.

Не зважаючи на дуже нечисельну кількість населення та наявність величезних обшарів вільних земель, перші війни на території України траплялися вже у кам’яну добу. Поблизу сіл Василівка та Волоське, що на Дніпропетровщині, археологи знайшли два могильники з більше ніж 80 похованнями. Судячи з кістяків, вони належали двом різним племенам, і є наслідком збройного конфлікту, що стався приблизно 10 000 років тому – там поховані переважно чоловіки, деякі скелети мають ушкодження від стріл.

Загалом, давні люди не могли похвалитися довголіттям. У середньому, тривалість людського життя 15 000 років тому визначається в 31 рік. Звісно, що і тоді можна було дожити і до старості, археологи знаходять і давні поховання старих за віком людей. Однак, шансів на це було набагато менше, ніж зараз – через повну відсутність медицини, періодичний голод, можливість загинути на полюванні і т.д. Сьогодні в Україні середнім віком для жінок є 77 років та 67 для чоловіків.

Найдавнішими зі знайдених археологами іграшок вважаються мініатюрні кам’яні рубила, виявлені на території Голландії. Схоже, що вони використовувалися не тільки для ігор, але й для тренування – бо частина, схоже, була виготовлена самими дітьми. Втім, навряд чи це були перші іграшки в історії людства – бо ми знаємо навіть з українських народних традицій, що іграшки робили переважно з дерева, соломи шкіри – матеріалів дуже нетривких. Тож, схоже, перші іграшки просто не вціліли до нашого часу.

У часи льодовикового періоду рівень Чорного моря був приблизно на 100 метрів нижче сучасного. Тож, сучасна Одеса розташована на 200 км північніше від давнього узбережжя. Саме море було на той час прісноводним. Сучасний вигляд чорноморське узбережжя набуло вже після танення льодовиків 15-10 тисяч років тому.

Гортай далі, там ще цікавіше

Інші теми розділу:

Українські землі у добу сивої давнини Трипільська культура Скіфська доба Ігри Асоціація з Європейським Союзом Електромобілі