Енеоліт

Трипільська культура належить до енеоліту – мідно-кам’яної доби. В цей період людство почало використовувати мідь. Однак це не означає, що абсолютна більшість виробів тепер робилася з цього металу. Металургія була слаборозвинута, тож люди використовували у якості сировини в першу чергу метал, який знаходили в самородках. Його було відносно мало, до того ж, мідь не є твердою та слабко підходила для виготовлення знарядь праці. Тому, як і у попередню добу, трипільці у більшості випадків використовували вироби з каменю.

Походження трипільців залишається не до кінця з’ясованим. Найбільш популярною серед дослідників версією є те, що їхні предки були вихідцями Балканського півострова. Найдавніші трипільські пам’ятки належать до північної Румунії. Звідти ці люди дісталися і земель сучасної України. Другим компонентом для складання трипільської культури були місцеві племена мисливців та збирачів. 

Назва

Варто не забувати, що означення «трипільці» - це не самоназва цих людей, а найменування, дане археологами. Насправді ми не знаємо навіть, якою мовою ці люди розмовляли. Назва «трипільці» походить від назви «трипільська археологічна культура» – яка в свою чергу походить від села Трипілля (Київська область), де наприкінці ХІХ ст. археолог Вікентій Хвойка відкрив декілька поселень з характерними знахідками. В той же час, галицькі археологи знали подібні пам’ятки як «культуру мальованої кераміки». Румунські ж вчені називають пам’ятки подібного типу як «культура Кукутені» - на честь назви села, біля якого були відкриті подібні пам’ятки в Румунії.

Важливо пам’ятати, що за більш ніж два тисячоліття свого існування трипільці пройшли значну еволюцію розвитку. Наприклад, на ранньому етапі вони мешкали у землянках або напівземлянках, згрупованих в невеликі поселення, а за тисячу років будувалися вже і двоповерхові глинобитні будинки.

Протоміста

На території України трипільці лишили унікальні для своєї доби пам’ятки – рештки дуже значних за розміром поселень, які вчені називають протомістами. У середньому Подніпров’ї ‘відомо приблизно тридцять таких поселень, які вражають своїми розмірами: Тальянки (450 га), Майданецьке (270 га), Доброводи (250 га). За оцінками вчених, їхнє населення могло складати 10-20 тисяч людей – це більше, ніж будь-яке українське місто доби Середньовіччя. Вважається, що ці поселення були центрами племінних об’єднань.

Так, на трипільській кераміці відомі зображення людей, тварин, в першу чергу собак та змій, фантастичних істот та багато визерунків. Інколи ці елементи складають цілі «картини». Як вважають археологи, більшість з них має землеробський зміст.

Відомо також багато трипільських статуеток – в першу чергу жінок та биків. Вважають, що ці статуетки були уособленням Великої Богині, а бик символізував чоловіче начало.

Досі загадкою залишається призначення біноклевидних сосудів, які часто зустрічаються в рештках жител. Більшість з них не має денець, тож не могла використовуватися для зберігання чогось. Найпоширенішими версіями є, що ці «біноклі» використовувалися для землеробського обряду «напування землі», або, обтягнуті шкірою – як ритуальні барабани. Вважається, що культове значення мали і фігурки, моделі жител та возів, які знаходять у трипільських поселеннях.

Печера Вертеба

Ще однією унікальною пам’яткою, пов’язаною з трипільцями, є печера Вертеба. Ця печера розташована поблизу села Більче-Золоте на Тернопільщині і є однією з найбільших у Європі – довжина її ходів сягає 9 км.

З ХІХ ст. тут проводяться розкопки, результати яких доводять, що приблизно 600 років печера використовувалася як храм та місце тимчасового проживання трипільців. У ній також виявлено людські поховання.

Сусіди

Трипільська культура займала відносно невелику частину території України, не виходячи на Лівобережжя Дніпра. А тим часом на схід від трипільців мешкали племена кочівників, представники так званої середньостогівської археологічної культури. Ці кочівники контролювали майже все степове лівобережжя.

Багато з археологів вважає, що саме вони, наші давні земляки, вперше в Європі змогли приручити коня для верхової їзди.

Занепад

У середині ІІІ-го тисячоліття до н.е. трипільська цивілізація починає занепадати – зникають протоміста, все менше стає розмальованної кераміки, спрощуються технології. Археологи пов’язують цей занепад із кліматичними змінами, які спричинили зміну звичних умов господарювання.

Але трипільці не зникли фізично, вони перейшли до інших форм ведення господарства. Частина з пост-трипільського населення, як показують вчені, перейшла від землеробства до скотарства.