«Школа чи технікум? Чи слід здобувати вищу освіту? Якщо так, то яку? Який університет та яку спеціальність обрати?» – такі питання рано чи пізно постають перед кожним школярем. Хтось орієнтується на те, куди легше поступити, або куди ближче їхати. Та це невірна стратегія.
Погодьтеся, витратити 5 років навчання на спеціальності, яка не дасть вам роботи (або забезпечить вас роботою із копійчаною зарплатнею), а потім перевчатися, витрачаючи додатковий час, гроші та зусилля – перспектива не з найкращих. Краще б цей час витратити, заробляючи кошти. Так що тут орієнтуватись треба не просто на свої уподобання або тимчасові зручності. Просто слід заздалегідь поставити перед собою просте питання – чи зможе моя спеціальність прогодувати мене в
майбутньому?
Для цього варто заздалегідь проаналізувати ринок праці. Просто зайдіть на популярні сайти пошуку роботи – подивіться, які вакансії є на ринку, яку зарплату обіцяють роботодавці. Там же можна ознайомитися і з цікавою аналітикою ринку праці. Повторюйте цю процедуру хоча би раз на пів року, бо ринок праці весь час змінюється. Звісно, сайти з працевлаштування іще не весь ринок праці, але вони можуть допомогти зорієнтуватися.
На жаль, далеко не кожна спеціальність, яка, на перший погляд, може принести високооплачувану роботу, приносить її на справді. Так, приміром, аналітики ринку праці в Україні вже давно б’ють на сполох – державі не потрібна така велика кількість юристів та економістів. Якісь вакансії у цих галузях будуть завжди, але не факт, що вони вас задовольнлять розміром зарплати або ви зможете задовольнити роботодавця, який шукатиме високого професіонала (врахуйте ще й конкуренцію). В середньому, конкуренція на одне вакантне місце в Україні становить близько 4-5 осіб. Так що можна прикинути, на скільки високою вона є в обраній вами сфері. Доволі сумні перспективи і у медсестер. Це робота із високою відповідальністю, на яку потрібно довго вчитися, але на виході людина має низькооплачувану роботу і постійний ризик потрапити під скорочення. При цьому фахівці в медичній сфері доволі затребувані, але перш за все це фармацевти або торгівельні представники із продажу ліків. Не потрібні в Україні сьогодні зайві охоронці чи двірники. І навпаки, стабільно затребуваними є вакансії у ІТ-індустрії. Штат таких компаній збільшився на 15%, а зарплати зросли на 13%. До найбільш популярних мов програмування увійшли: avaScript, SQL, Java, Python і C#. Високим є попит на бухгалтерів.
Як не дивно – доволі затребуваною професією в Україні, з гідною зарплатою та низькою конкуренцією на ринку праці, сьогодні є водій вантажівки та комбайнер. Пояснити це досить легко – багато хто із них поїхав працювати за кордон.
Дійсно, сьогодні чимало українців їде працювати в країни ЄС. Для роботодавців і української економіки в цілому – це стрес та незручності. Україна входить до першої десятки країн-донорів мігрантів у світі. Їх кількість сягає близько 4 млн осіб, при чому одночасно за межами країни може знаходитися близько 2,6-2,7 млн осіб. Це близько 16 % працездатного населення. Утім, близько 60 % мігрантів мають намір підзаробити і повернутися. Щороку залишається за кордоном лише близько 10 тис. осіб на рік і ця цифра не змінюється вже тривалий час. Лише серед молоді, до 35 років відсоток тих, хто не хоче повертатися до України – вищий. Але життя трудового мігранта неідеальне. Перш за все через розлуку з родиною. За оцінкою різних джерел кілька років тому від 200 тисяч до декількох мільйонів українських дітей мали одного чи обох батьків, що працюють за кордоном. 86 % мігрантів
основною причиною виїзду за кордон назвали бажання заробити на навчання дітей, проте, виїхавши за кордон вони не мають змоги допомагати їм із навчанням чи займатися їх вихованням. Так, згідно опитування, проведеного у 2016 р. середній бал ЗНО випускників, у яких обидва батьки працюють за кордоном, приблизно на 10 балів нижчий, ніж у їх однолітків. При цьому, найгірше впливає на показники успішності відсутність матері (- 8 % успішності).
У той же час для робітників і початківців, які залишаються в Україні, відтік мігрантів має і позитивні наслідки. Збільшується кількість вакансій, знижується час на пошуки роботи. Намагаючись вберегти робітників, працедавці влаштовують підвіз робітників на роботу транспортом підприємства, організовують відпочинок, вкладаються у підвищення кваліфікації співробітників. Легше стало і знайти роботу – збільшилась кількість вакансій, скоротились строки пошуку роботи (у 68 % випадків пошук роботи не перевищує пів року, при цьому кожний четвертий може знайти роботи за 1-2 місяці, кожен п’ятий – за 3-4), роботодавці почали більш лояльно ставитися до кандидатів початківців. 40 % роботодавців теоретично згодні взяти на роботу трудових мігрантів та шукачів притулку, а експерти говорять про те, що роботодавці мають відмовитися від умовного бар’єру у 45 років і брати на роботу більш старших працівників.
Та вік працівників не тільки підвищується, але і знижується. Чи знаєте ви, що згідно із законодавством, для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час допускається прийом на роботу учнів, які досягли 14-річного віку, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює? Тобто, працювати можуть навіть школярі (люди від 14 до 18 років). І, як зазначають експерти, кількість таких кандидатів на роботу останнім часом зростає (порівняно із 2015 р. – у п’ять разів). В молодих людей користуються попитом вакансії кур’єрів, промоутерів, копірайтерів тощо. Звісно, це не ті сфери у яких можна зробити велику кар’єру, але така робота може принести хоча й невеликі, але власні кошти, а що найголовніше – робітничий досвід.
Влаштовуючись на роботу в шкільному та студентському віці не слід забувати про свої пріоритети. Завжди зважуйте, чи зможете ви завдяки продовженню освіти отримати кращу посаду? Чи може ви вже маєте цікаву для вас роботу, а освіта лише поглибить ваші знання у тій сфері, де ви працевлаштувалися?