Зберігати гроші у банках вигідно – таким чином ви пускаєте їх в обіг, допомагаєте розвивати економіку (бо їх позичать людям, які використають їх для ведення бізнесу), за що отримуєте відсотки. Але, якщо ви обрали неправильний банк або банк неправильно розпорядився вашими грошима, їх можна втратити. Дійсно великі проблеми виникають тоді, коли ненадійних банків стає надто багато. Їх стає складно розрізнити. Схожа ситуація виникла в Україні у 2014 році, проте Національному банку України вдалось впоратися з керуванням банківською системою і навести лад. Давайте трохи розберемось в тому, що таке банківська система, звідки вона взялася та що за проблеми були в Україні.

Коли виникають банки

Коли виникли банки достеменно невідомо. Хтось вважає, що у Давньому Вавилоні, хтось – у стародавній Греції, проте найпоширенішою точкою зору є те, що перший банк був заснований у Венеції в 1171 р. Імовірно, вона базується на тому, що середньовічні банки мають історичний зв'язок із банками сучасними. Власне, навіть слово “банк” походить від італ. banco, тобто конторка або стіл, на якому міняйли розкладали монети. В Італії ж виникли і перші банківські мережі (банк із філіалами). По-суті – банківські системи в мініатюрі. Те ж, що ми сьогодні називаємо державною банківською системою виникає лише із появою Центральних державних банків. Коли вони виникли також немає єдиної точки зору. Хтось вважає, що в XVII ст., а хтось – що лише в ХІХ ст. Проблема тут не у відсутності історичних свідчень, а в тому, що дослідники висувають різні критерії до того, що ж таке Центральний державний банк. Але менше з тим, вважатимемо, що Центральні банки сформувалися у Новий час, а з ними і державна банківська система.

Банківська система

Вважається, що банківську систему країни утворюють Центральний банк та всі інші банки та фінансові установи країни. Ці системи виникають стихійно. Так, приміром, в Англії малось чимало сільськогосподарських банків, які в разі жорстких неврожаїв могли брати позики у банків, пов’язаних із міжнародною торгівлею, тим самим убезпечуючи населення від голоду та вберігаючи себе і своїх клієнтів від економічної кризи. Така кооперація робила банки сильнішими та більш стійкими до негараздів. Утім, подальші неврожаї могли вже спричинити кризу у торгівлі, спричинену неповернутими боргами. Чим більше банків і чим ширша їх мережа, тим більше вони починають нагадувати економіку країни в цілому (наче малюнок, що складається із пікселів). І тут вже можуть виникнути проблеми, бо криза в одному секторі може потягнути кризу у всій економіці в цілому і тоді постраждає не хтось один, а всі. Щоби цього не було і потрібен Центральний банк. Він виступає у ролі регулятора – випускає гроші, слідкує за державним бюджетом та шукає джерела покриття дефіциту бюджету, виступає кінцевим кредитором, визначає валютну політику, і, врешті-решт, наглядає за іншими банками – видає і позбавляє їх ліцензій. Все це потрібно для того, щоби економіки країни працювала без збоїв (чи, принаймні, наслідки цих збоїв не були такими страшними як могли б).

Банківська система України

Вперше центральний банк в Україні було створено за часів гетьмана Павла Скоропадського, у 1918 році. Хоча формально банк було створено іще Центральною радою Української народної республіки, але фактично далі перейменування філії імперського банку справа не пішла. За часів гетьмана центральний банк отримав назву Українського державного банку. 10 серпня 1918 року було затверджено його статут і виділені кошти для створення капіталу. Утім, прихід до влади більшовиків та захоплення ними України як державі, так і її банківській системі. Сьогодні український центральний банк має назву «Національного банку України». Його було утворено у березні 1991 р. на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР. Сучасна банківська система України складається із Національного банку України, інших банків (у тому числі – філій іноземних банків), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та різноманітних кредитних установ.

Очищення банківської системи

Свої обов’язки регулювати інші банки та рятувати економіку від кризи Національний банк України втілив у життя під час кризи 2014 р., коли внаслідок багатьох потрясінь українська економіка зазнала значного удару. Криза, зокрема, проявлялася в тому, що люди масово почали забирати кошти із банківської системи. За 12 місяців банки втратили 23% гривневих і 49% доларових депозитів. Це неминучо мало викликати проблеми, бо банки використовують депозитні кошти для кредитування інших осіб, при цьому обсяг «віртуальних» коштів у банки завжди більший за фактичний. У випадку масового зняття коштів банк не зможе повернути всім борги, особливо, якщо цих грошей іще менше ніж мало б бути на екстрений випадок.

Проаналізувавши ситуацію, Нацбанк виявив, що низка банків у країні виявилась проблемною – одні були спеціально створені для того, щоби «відмивати» і красти бюджетні кошти, інші мали характер фінансової піраміди, тобто гроші могли повернути не всі вкладники, інші не мали достатньої кількості коштів, інші вели надто ризиковані операції. Деякі банки існували лише на папері, а деякі – навпаки, існували, хоча вже були ліквідовані. Не кажучи вже про те, що низка банків та їх філіалів опинилась на окупованих територіях, а гроші з них були вкрадені.

Для того аби навести лад, Нацбанк почав перевіряти та ліквідовувати проблемні банки. За перші два роки - 2014-2016 – 90 банків були визнані неплатоспроможними. Станом на початок літа 2017 року функціонувало лише 90 банків – із них 38 з іноземним капіталом. На початок травня 2019 р. залишилось 76 діючих банків. Цей процес отримав назву «Банкопаду».

Окремі банки, як, наприклад, «Приватбанк», були визнані системно важливими. Тобто їх не можна було ліквідувати без значних негативних наслідків для економіки країни. Тому їм було вирішено допомогти. «Приватбанк» було докапіталізовано за рахунок державного бюджету. Оскільки для його підтримки було надано значну кількість державних коштів, банк перейшов у власність держави (був націоналізований). Загалом, держава витратила 4,4 % ВВП на виплати компенсацій вкладникам збанкрутілих банків. Вважається, що банківська криза завершилася у 2018 році.

В результаті очищення банківської системи довіра до банків підвищилася (у тому числі через розкриття їхніх власників), вартість кредитів знизилася, стабільність банків підвищилася і, відповідно, шанси вкладників повернути гроші зросли. Відповідальність за штучне доведення банку до банкрутства зросла. Відтепер за це передбачено позбавлення волі на 5 років.

На думку експертів, банківська криза настала через відсутність стандартів корпоративного управління банками. Не було визначено які дії для банків є категорично неприйнятними, а бізнес моделі були зроблені неякісно. Хоча не всі задоволені діями Нацбанку і дехто вважає, що очищення банківської системи було не надто продуманим, тим не менш, центральний банк України виконав одну зі своїх важливих функцій – врятував економіку країни у часи великої кризи.