Анексія Криму

Зміст

Для проходження тесту по темі
увійдіть зі своїм логіном

Що означає анексія Криму

Анексія Криму (від лат. аnnexio ‑ приєднання) – це насильницьке приєднання Російською Федерацією території України, а саме: Автономної Республіки Крим. Анексія може виразитися як у захопленні цілої держави, так і в приєднанні частини чужої території. Такими методами держави вирішували територіальні питання до ХХ століття, до тих пір, поки людство не усвідомило, що проблема миру є набагато важливішою.

Тому було створено міжнародне законодавство щодо протидії воєнних дій, анексій, агресій одних держав проти інших.

Хронологія подій

Наприкінці лютого - початку березня 2014 року Росія перекинула до Криму свої війська без розпізнавальних знаків й окупувала український Кримський півострів.

16 березня 2014 року на території Автономної Республіки Крим та в Севастополі окупаційна влада провела псевдореферендум про статус півострова, на якому більшість мешканців Криму начебто підтримали приєднання півострова до Російської Федерації.

Такими методами Російська держава діє не вперше. 235 років тому сталася перша анексія Криму: у 1783 році півострів був приєднаний до Російської імперії.

Результати так званого "референдуму" не визнали ані Україна, ані Європейський Союз, ані США. Згодом усупереч нормам міжнародного права Росія створила на території українського півострова суб'єкт Російської Федерації - Республіку Крим, котрий увійшов до складу Південного федерального округу. ООН, ПАРЄ, ПА ОБСЄ не визнають насильницьку анексію Криму. В Україні Крим вважається тимчасово окупованою з боку Росії територією.

А чи знаєте ви? Позиція ЄС та міжнародного співтовариства щодо невизнання Криму російською територією ґрунтується на Статуті ООН, у якому чітко зазначено, що держава не може заволодіти територією іншої держави за допомогою погроз або застосування сили. Також така позиція походить від Гельсінського заключного акту, у якому сторони-підписанти заявили про наміри поважати непорушність кордонів і територіальну цілісність суверенних держав.

Спецоперація із вторгнення до Криму

Активна фаза спецоперації із вторгнення Росії до Криму збіглася із розстрілами героїв Небесної сотні. Верховна Рада України офіційно оголосила офіційною датою окупації Криму й Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

У ніч на 27 лютого Верховну Раду та уряд Криму в Сімферополі захопили та вивісили над ними прапор Російської Федерації. Як з'ясувалось пізніше, це був спецназ Головного розвідувального управління Росії.

З 28 лютого російські військові без розпізнавальних знаків, їх тоді називали "зеленими чоловічками", почали блокувати українські військові частини та об'єкти на півострові. Деякі з військових містечок взяли штурмом. Українські військові збройного опору не чинили. Як виявилось пізніше, українські військові виконували накази командирів, не здогадуючись, що ті заздалегідь завербовані російськими спецслужбами.

Цікаві факти:

1 / 9

Спланована збройна агресія Росії проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з військової операції Збройних Сил РФ із захоплення частини території України – Кримського півострова. Ця дата не заперечується навіть Міністерством оборони РФ, оскільки вказана на відомчій медалі «За повернення Криму».

Незаконна окупація АР Крим та м. Севастополь стала лише першим кроком РФ, спрямованим на підрив незалежності і суверенітету України. Керівництво Кремля завжди було твердо переконане, що без контролю над Україною Росія ніколи не стане державою-світовим лідером, а демократична і заможна Україна загрожуватиме збереженню нинішньої авторитарної влади в Росії. Саме тому наступним етапом російської агресії стала спроба дестабілізувати ситуацію у східних та південних регіонах України з метою утворення на цій території квазі-держави «Новоросія».

Збройна агресія є лише одним з елементів гібридної війни Росії проти України. Іншими елементами стали: 1) пропаганда, що базується на брехні та підміні понять; 2) торговельно-економічний тиск; 3) енергетична блокада; 4) терор і залякування громадян України; 5) кібер-атаки; 6) категоричне заперечення самого факту війни попри наявність безлічі неспростовних доказів; 7) використання у своїх інтересах проросійських сил та держав-сателітів; 8) звинувачення іншої сторони у власних злочинах.

Активну фазу збройної агресії Росії проти України вдалося зупинити завдяки мужності українського народу, який став на захист своєї Батьківщини у складі Збройних Сил України, Національної гвардії України та інших оборонних та правоохоронних органів. Найбільш ефективним інструментом тиску на державу-агресора стали політичні та економічні санкції країн Заходу.

У результаті збройної агресії Росії проти України загинули близько 9940 осіб, близько 23455 було поранено (за даними ООН). Ці показники, зокрема, включають 298 пасажирів рейсу MH17, у тому числі 80 дітей, які стали жертвами терористичного акту 17 липня 2014 року, коли літак Малайзійських авіаліній був збитий російськими військовими. Близько 1 млн. 584 тис. мешканців Криму та Донбасу були змушені покинути свої домівки як внутрішньо переміщені особи. Станом на сьогодні окупованими залишаються: Автономна Республіка Крим (26 081 км²), м.Севастополь (864 км²), частина Донецької та Луганської областей (16799 км²) – всього 43744 км², що складає 7,2% території України. На окупованих територіях панує страх та терор, окупаційна влада діє репресивними методами і залякуваннями, системно і масово порушує права людини і свободи.

Економіка Донбасу повністю зруйнована. Устаткування багатьох колись потужних українських заводів вивезено на територію РФ. Ситуація з затопленими гірничодобувними шахтами загрожує потужною екологічною катастрофою. Російська влада не допускає експертів для оцінки ситуації та її можливого виправлення. На сході непідконтрольною Уряду України залишається ділянка українсько-російського державного кордону протяжністю 409,7 км.

Мінські домовленості є основою політичного врегулювання конфлікту на Донбасі. Вони постійно порушуються Російською Федерацією. Серед найбільш промовистих порушень Мінських домовленостей з боку РФ – наступ та захоплення російсько-терористичними силами міста Дебальцеве та навколишніх населених пунктів 16-18 лютого 2015 року, відразу після підписання Мінського комплексу заходів, який встановлював режим негайного та всеохоплюючого припинення вогню з 15 лютого 2015 року.

Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ неодноразово інформувала про присутність на Донбасі озброєнь та військової техніки, що знаходиться лише на озброєнні армії РФ. Через неконтрольовану ділянку українсько-російського кордону з РФ на Донбас продовжують прибувати регулярні війська РФ та найманці. Чисельність регулярних російських військ на Донбасі коливається від 3,6 до 4,2 тис. військовослужбовців.

Агресивна політика Росії спрямована не лише проти України. Росія порушила територіальну цілісність Молдови та Грузії, заявляла про територіальні претензії та про готовність «захищати» російськомовне населення країн Балтії. Росія підтримує євроскептичні та радикальні рухи в Європі. Зафіксовані втручання російських спецслужб у виборчий процес у ході виборів Президента США у 2016 році, кібератаки РФ проти ОБСЄ, ФРН, Франції. Жорстока воєнна кампанія Росії у Сирії спричинила потужну хвилю біженців до Європи. Існує багато досліджень про тісні зв’язки спецслужб РФ з терористичними організаціями ІДІЛ та Аль-Каїда.

Гортай далі, там ще цікавіше

Інші теми розділу:

Українські землі у добу сивої давнини Трипільська культура Скіфська доба Ігри Асоціація з Європейським Союзом Електромобілі