Збройна боротьба за Україну на початку ХХ ст

Зміст

Для проходження тесту по темі
увійдіть зі своїм логіном

Навесні 1917 р. лідери Центральної Ради були сповнені надій на мирне здобуття Україною незалежності. Уряд України, проголошеної автономією у складі Росії, на той момент планував лише створення українізованих військових формувань, що б діяли у складі російської армії. Однак, вже за півроку свободу довелося відстоювати зброєю.

Міхновський

Єдиним з українських діячів, хто ще з весни 1917 р. виступав за створення Україною власних збройних сил був Микола Міхновський. За його ініціативи було створено Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка. Одночасно було утворено Український Військовий Організаційний Комітет, що мав безпосередньо займатись формуванням національних збройних сил/

18 квітня 1917 року у Києві на зібранні вояків Київського гарнізону, було оголошено про створення добровольчого Першого Українського козачого полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. Згодом було організовано 2-й український полк імені Павла Полуботка. Ці частини увійшли відповідно до складу 1-го Українського корпусу та 2-го Запорозького Січового корпусу, що були створені в рамках українізації російського війська.

Україно-більшовицька війна 1917 р.

7 листопада 1917 р. владу у Росії захопили більшовики. 20 листопада Центральна Рада проголосила Універсал про створення Української народної республіки. Однак її уряд не дуже переймався військовими питаннями, вірячи, що замість регулярної армії можна обійтися формуваннями на міліційній основі (ополченням). В наслідок цього більшість українізованих частин старої армії або саморозпустилися, або ж були роззброєні більшовиками.

17 грудня 1917-го Українська Центральна Рада отримала від більшовицького Раднаркому, який був грубим втручанням у внутрішні справи України, тож Генеральний Секретаріат, уряд УНР одностайно відкинув його. У відповідь більшовицька Росія проголосила війну УНР.

26 грудня розпочався наступ більшовицьких військ на Лівобережжі. Їм протистояли розрізнені частини УНР, що складалися з добровольців. Однак сили були дуже нерівні і на початку січня 1918 р. червоні контролювали вже майже все Лівобережжя.

Крути

29 січня під станцією Крути українські сили під командуванням Аверкія Гончаренка, до складу яких входили старшини і юнаки 1-ї Української військової школи, Помічний курінь Січових Стрільців, загін Вільного козацтва намагалися зупинити наступ кількатисячного загону більшовиків під командуванням Міхаіла Муравйова. Український загін зміг затримати більшовиків на добу, після чого організовано відступив, знищуючи за собою колію. Внаслідок значних втрат більшовицький загін на декілька днів втратив боєздатність; цей виграш часу дав можливість українській делегації підписати мирний договір в Брест-Литовську. Після його укладання, українські загони, спираючись на німецькі та австрійські війська, очистили територію України від більшовиків.

Симон Петлюра

Історія збройної боротьби за українську незалежність на початку ХХ ст. нерозривно пов’язана з ім’ям Симона Петлюри. Призначений у червні 1917 р. на посаду Генерального секретаря Центральної Ради з військових справ, він опікувався українізацією армії. У січні 1918 р. він сформував та очолив Гайдамацький кіш Слобідської України – найбоєздатнішу та той момент частину армії УНР. З листопада 1918 р. Петлюру було призначено Головним отаманом військ УНР – головнокомандувачем всіх регулярних підрозділів та повстанських загонів. Показово, що українські вояки у часи визвольних змагань називалися своїми супротивниками «петлюрівцями».

Польсько-українська війна (1918–1919)

1 листопада 1918 р. розпочалося збройне протистояння Української Галицької армії з поляками, які претендували на включення Західної України до складу Польщі. Не зважаючи на успіх в окремих боях, УГА не змогла витіснити поляків з Галичини та Волині. Значною мірою це було зумовлене тим, що польська армія користувалася підтримкою Францію, отримуючи звідти зброю та інструкторів, в той час як УГА перебувала сам-на-сам з ворогом. Тож, після восьмимісячної нерівної боротьби, у липні 1919 р. загони УГА змушені були полишити Галичину і перейти на територію, контрольовану УНР.

Друга українсько-більшовицька війна

Другий етап українсько-більшовицької війни розпочався 17 листопада 1918 р., коли червоні загони почали просуватися вглиб України. 1 січня 1919 р. ними було зайнято Харків, 5 лютого більшовицькі війська увійшли до Києва. Втім, на цей раз більшовики теж не змогли надовго закріпитися. На початку літа 1919 р. наступ на них розпочали російські білогвардійці, які взяли під контроль більшу частину України, витіснивши червоних на північний захід. Галичина була зайнята польською армією – а українські війська опинилися затиснутими між трьома ворожими силами у «трикутнику смерті»

Перший Зимовий похід

У таких умовах командування українських сил – прийняло рішення прорватися в тил російським арміям та провести диверсійний рейд. Українські війська рухалися двома загонами – під командуванням М. Омеляновича-Павленка та Ю. Тютюнника. Під час рейду, який розпочався 6 грудня 1919 р., вони пройшли близько 2500 км, провівши півсотні успішних боїв. Цей рейд, що відомий під назвою Першого зимового походу, став однією з найгероїчніших сторінок історії української армії початку ХХ ст.

Другий Зимовий похід

У 1920 р. нова спроба українських військ звільнити України з-під контролю більшовиків зазнала невдачі. Після укладання 21 березня 1921 р. Ризького миру між Польщею та більшовиками, уряд УНР лишився фактично сам-на-сам з ворогом, що окупував країну. У таких умовах надії на визволення країни покладалася на всеукраїнське збройне повстання.

Для його організації було сформовано 3 групи з військовослужбовців УНР, які мали перетнути польсько-радянський кордон восени 1921 р. та просуватися вглиб України. Цей рейд отримав назву Другого зимового походу.

Подільська група провела декілька успішних боїв, але через поразку Бессарабської та Волинської груп змушена була повернутися на територію Польщі. 359 українські бійці, що потрапили в більшовицький полон, були розстріляні після відмови перейти на службу до Червоної армії 21 листопада 1921 було розстріляно під містечком Базар. Другий Зимовий похід Армії УНР був останньою спробою шляхом відкритої збройної боротьби здобути незалежність України на початку ХХ ст.

Холодний Яр

З початком бойових дій на території України одним з оплотів українських повстанців стало урочище Холодний Яр на Черкащині. Тут виникла справжня повстанська республіка. Початком її у 1918 р. став загін самооборони села Мельники, очолюваний Василем Чучупакою. Доволі швидко загін розрісся ло полку, який налічував 2000 бійців. Згодом утворилася Холодноярська республіка, територія якої охоплювала понад 25 навколишніх сіл та мала близько 15-тисячну селянську повстанську армію. Це була територія, вільна від білогвардійців та більшовиків. Знищити Холодноярську республіку червоні змогли лише у 1922 р., після того, як обманом захопили більшість керівників повстанців.

Цікаві факти:

1 / 8

1. Сучасне військове вітання Збройних сил України та Національної поліції «Слава Україні! – Героям слава!» широко використовувалося в українському війську під час Визвольних змагань на початку ХХ ст. Слід також зазначити, що на відміну від російських частин, українці під час атаки зазвичай вигукували не «Ура!», а «Слава!».

2. За заслуги у російсько-українській війні на Сході України декілька частин Збройних сил України отримали почесні найменування, пов’язані з історією Визвольних змагань початку ХХ ст. Зокрема, 17 окремій танковій бригаді надано почесне найменування імені Костянтина Пестушка на честь командира повстанської Степової дивізії, Головного отамана Холодного Яру; 28 окрема механізована бригада має ім’я Лицарів Зимового Походу; 72 окрема механізована бригада названа ім’ям Чорних Запорожців – на честь легендарного полку кінноти армії УНР; 93 окрема механізована бригада «Холодний Яр» - найменована так на честь історичної місцевості Наддніпрянської України, що уславилася своїми повстанцями; 26 артилерійська бригада імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича названа на честь командира гарматної бригади Січових Стрільців Дієвої армії УНР; 7 бригада тактичної авіації імені Петра Франка, названа на честь командира Летунського відділу Української Галицької армії, 36 окрема бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського, найменована на честь Міністра морських справ УНР та 406 окрема артилерійська бригада імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова, названа у пам’ять про командира Окремого кінно-гірського гарматного дивізіону Армії УНР.

3. Одним з міфів з історії Бою під Крутами є твердження про значні втрати серед захисників України. Інколи за аналогією з подвигом 300 спартанців стверджують про 300 полеглих під Крутами студентів та гімназистів. Насправді ж втрати українських загонів (рахуючи і тих, хто потрапив у полон і був розстріляний, склали приблизно 70 бійців. Більшовики, що мали значну чисельну перевагу, втратили 300 чоловік.

4. В армії УНР були введені військові звання, більшість назв яких була пов’язана з козацькою традицією. Зокрема, влітку 1920 р. в українському війську були наступні звання (у дужках подано сучасний відповідник у Збройних силах України): Генерал-полковник (Генерал армії України), Генерал-поручник (Генерал-лейтенант), Генерал-хорунжий (Генерал-майор), Полковник (Полковник), Підполковник (Підполковник), Сотник (Капітан), Поручник (Старший лейтенант), Хорунжий (Лейтенант), Підхорунжий (нема прямого відповідника), Бунчужний (Старшина), Чотовий (Старший сержант), Ройовий (Молодший сержант), Гуртковий (Старший солдат), Козак (Солдат).

5. У січні 1919 р., коли розпочалося нове вторгнення російських більшовицьких загонів до України, московський уряд використовував ті ж самі методи для приховування прямої агресії, які у 2014 р. практикувала Росія під час окупації Криму та вторгнення на Донбас. Так, у відповідь на ноту Директорії УНР з вимогою пояснити, на основі чого більшовицькі війська вдерлися на територію України, народний комісар іноземних справ більшовицького уряду Гєоргій Чічєрін відповів 6 січня 2019 р.: «Ніяких військ Російської Соціалістичної Радянської Республіки на українській території немає. Військові дії на українській території в даний час ведуться між військами Директорії і військами Українського Радянського Уряду, який є цілком незалежним. Між Україною і Радянською Росією тепер немає ніяких збройних сутичок». Звісно, це була неправда – «радянські українські війська» були підготовані на території Росії і звідти розпочали наступ, прямо підтриманий Червоною армією.

6. У роки Визвольних змагань за волю України зі зброєю в руках боролися Павло Губенко (Остап Вишня), Володимир Сосюра, Олександр Довженко, Петро Панч, які стали потім провідними українськими діячами культури середини ХХ ст.

7. 29 вересня 1921 р. більшовикам вдалося заарештувати лідерів холодноярських повстанців – отаманів Ларіона Загороднього, Мефодія Голика-Залізняка, Дениса Гупала, Тимофія Компанійця, Василя Ткаченка і Олексія Добровольського., заманивши їх обманом на нараду з «командиром військ Чорноморської групи» полковником Гамалією (справжнє прізвище Трохименко) та «начальником штабу сотником Завірюхою» (Терещенко), які були більшовицькими агентами. Заарештованих отаманів утримували у Лук’янівській в’язниці у Києві. 2 лютого 1923 року Ларіона Завгороднього, Дениса Гупала, Мефодія Голика-Залізняка, Трохима Компанійця, Василя Ткаченка, Костянтина Здобудь-Волю, Івана Ляшенка, Григорія Яковенка, Юрія Дробатковського більшовики засудили до розстрілу. Однак 9 лютого 1923 р. засуджені українські повстанці, яких утримували у камері №1 змогли заволодіти зброєю охоронців та підняти повстання у тюрмі. Нерівний бій з червоними загонами тривав 4 години, в ньому загинули 38 отаманів та повстанців.

8. У складі Української Галицької армії діяв «Єврейський пробоєвий курінь» (ударний батальйон), сформований у червні 1919 р. у Тернополі. Командиром частини був поручик Соломон Ляйнберг. Курінь налічував 1200 бійців. Вони відзначилися у боях з поляками та більшовиками. Однак у зв’язку з втратою 2/3 особового складу внаслідок епідемії тифу, у листопаді 1919 р. частин було розформовано.

Гортай далі, там ще цікавіше

Інші теми розділу:

Українські землі у добу сивої давнини Трипільська культура Скіфська доба Ігри Асоціація з Європейським Союзом Електромобілі