Українці у світі

Зміст

Для проходження тесту по темі
увійдіть зі своїм логіном

Українці за кордоном: збереження самобутності

Початок поселення вихідців з України (з різних її частин, які в різні історичні періоди перебували в складі різних країн) поза її межами сягає середини ХІХ ст. Особливістю цього процесу було збереження етнічної самобутності: незважаючи на певний ступінь інтегрованості, українці намагалися зберегти свою етнічність та культуру.

Українська діаспора тривалий час існувала в певній ізоляції від рідного краю

Українська діаспора тривалий час існувала не лише в географічній, а й у культурній, політичній і, навіть, родинній ізоляції від рідного краю.

Хвилі та напрямки української еміграції

І хвиля: 1870-ті рр. – до початку Першої світової війни. Приблизно 600 тис. українців залишили Австро-Угорську імперію та направилися у Північну та Південну Америку; українці із Російської імперії – на новоприєднані території Далекого Сходу (наприкінці ХІХ ст.).

ІІ хвиля: міжвоєнний період: селяни, а також військові, державні службовці та національна інтелігенція. У період з 1920 по 1939 р. із Західної України до Південної Америки емігрувало 60тис. осіб, в Канаду – 70 тис., до Франції – 35 тис. Щодо СРСР: на 1939 р. за межами Української РСР проживало 4,5 млн. українців, з них 3,3 млн. – у РРФСР.

ІІІ хвиля: наприкінці Другої світової війни – початок 1960-х рр.: переважно біженці із британської, американської та французької окупаційних зон (зокрема, ті, кого примусово вивозили до Німеччини, та військовополонені) – Канада, США, Австралія, Велика Британія, Аргентина, Бразилія, Франція.

IV хвиля: з 1989 р. – наш час: переважно західні країни (представники усіх сфер трудової діяльності).

Типи української діаспори

У зв’язку із закритістю кордонів СРСР, відбувся умовний розподіл української діаспори на західну (Європа, Америка, Австралія) та східну (країни колишнього СРСР, Азія).

Особливість західної діаспори (канадської, американської, німецької, чеської) – це т. зв. «старі діаспори», які почали формуватися ще у ХІХ ст. та збільшуються за рахунок нової імміграції із України. Бразильська та аргентинська – також «старі», проте їхня чисельність зменшується через відсутність нової імміграції та природнього зменшення. Українці Румунії, Польщі та Словаччини мешкають, зазвичай, у прикордонних з Україною регіонах та у столицях, українці Португалії та Італії сформували повноцінні діаспори лише після розпаду СРСР.

Особливість східної діаспори (колишні країни СРСР) – поступове зменшення через етнодемографічні характеристики.

У зв’язку із закритістю кордонів СРСР, відбувся умовний розподіл української діаспори на західну та східну

Українці у країнах Європі

Польща. Українці зосереджені на Галичині та прилеглих регіонах, великих містах (Варшава, Краків) та на півночі країни, куди потрапили у результаті операції «Вісла». За переписом населення 2011 р., серед польських громадян приблизно 26 тис. вказали українську етнічну приналежність, ще 22 тис. – українську етнічну приналежність разом із ще одним походженням. Також у Польщі працює понад 500 тис. українських громадян.

Багато представників української громади є знаними у Польщі політиками, бізнесменами, професорами престижних університетів, лікарями, митцями тощо

Румунія. Ще у XVIII ст. на територію Добруджи переселилися запорізькі козаки. На початку ХХ ст., внаслідок трудової міграції, компактна українська громада утворилася і в історичному Банаті на заході країни. За даними перепису 2011 р., нараховується 51,7 тис. етнічних українців, здебільшого зосереджених на півночі Румунії. Як офіційна національна меншина, українці мають 1 зарезервоване місце у парламенті Румунії. Ще у 1989 р. було засновано Союз українців Румунії.

Словаччина. Українці проживають компактно у Закарпатті. Їхня чисельність за останні півсторіччя істотно не змінилася та складає приблизно 40 тис. осіб (у тому числі, русинів).

Угорщина. У середині ХІХ ст. на теренах сучасної Угорщини мешкало приблизно 30 тис. українців. Наразі нараховується приблизно 9 тис. українців (зокрема, русини), переважно у Закарпатті та Будапешті.

Першим відомим виходцем з українських земель, який оселилився у Франції стала донька Ярослава Мудрого, Анна, яка вийшла заміж за французького короля Генріха І

Франція. Першими відомими вихідцями з українських земель, які оселилися у Франції, можна вважати доньку київського князя Ярослава Мудрого – Анну Ярославну, яка у 1051 р. вийшла заміж за французького короля Генріха І, та її оточення. Основні хвилі української еміграції до Франції припали на період після І та ІІ світових війн. Перша українська організація у Франції виникла у 1908 р. під назвою «Гурток українців у Парижі». З 1933 р. і донині в Парижі виходить газета «Українське слово». На сьогодні у Франції існує низка українських громадсько-політичних організацій, які у 1997 р. об’єдналися у Репрезентативний комітет української громади у Франції. За неофіційною статистикою, у країні мешкає близько 40 тис. громадян українського походження.

За офіційними даними за 2016 р., чисельність українців у Німеччині складає приблизно 272 тис. осіб

Німеччина. Перші українські іммігранти з’явилися на німецьких землях у XVI–XIX ст.; здебільшого – студенти. Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. спостерігалося істотне збільшення українських іммігрантів (переважно з теренів Австро-Угорської імперії). У подальшому кількість іммігрантів збільшувалася після Першої та упродовж Другої світових війн (за рахунок військовополонених російської армії). Упродовж 1950–80-х рр. існувало дві українські громади – у ФРН та НДР; остання була найбільшою за чисельністю та прорадянською. Після об'єднання Німеччини та розпаду СРСР із Німеччини виїхало багато українців-військовослужбовців. Але, водночас, до країни прибуло багато українських іммігрантів із колишніх радянських республік. За офіційними даними за 2016 р., чисельність українців у Німеччині складає приблизно 272 тис. осіб. Вони мешкають по всій території країни.

Українці у країнах колишнього СРСР

Росія. Початок масового переселення було покладено у XV–XVI ст. Особливого розмаху міграція українського населення набула в другій половині ХІХ ст. після скасування кріпацтва, неухильно зростаючи в наступні десятиріччя. Тоді ж відбулася переорієнтація основних потоків українських мігрантів у Росії: в прилеглі до України південні губернії Росії і на Північний Кавказ; пізніше – у Поволжжя, в азіатську частину Росії, на Далекий Схід, Сибір. За приблизними підрахунками, станом на 2015 р., у країні проживає близько 7 млн. українців, серед них значна частина становлять гастарбайтери (нелегальні робітники).

Білорусь. Багато українців мешкало тут з часів Київської Русі, Великого Князівства Литовського, Речі Посполитої тощо. За результатами останнього перепису населення (2009 р.), у Білорусі мешкає 159 тис. українців (1,7% від загальної кількості населення). У країні діє низка громадських організацій українців, мистецькі колективи беруть участь у проведенні релігійно-обрядових свят, різноманітних виставках, концертах. Українська мова викладається в Білоруському державному університеті.

Країни Балтії (Естонія, Латвія та Литва) – мають тісні історичні зв’язки з Україною. Окремі частини цих країн в різні епохи були під владою руських князів. Поява української діаспори у цих країнах переважно пов’язана із українською політичною еміграцією після Першої світової війни; згодом, сюди емігрували після таборів українські дисиденти. Із 1991 р. розпочалася також трудова еміграція українців до цих країн. Наразі українська громада становить:

22 573 особи (1,7% від загального населення) – Естонія;
45 798 особи (2,21%) – Латвія;
16 423 особи (0,6%) – Литва.

Українці в Америці

США. У США мешкає близько 1,2 млн. українців і осіб українського походження. Найбільша кількість українців зосереджена в північно-східних промислових штатах – Пенсільванії, Нью-Йорку та Нью-Джерсі. Перші українців з’явились у Північній Америці ще в XVII–XVIII ст. Відомо, що у Громадянській війні брав участь генерал Іван Турчин (Турчанинов) – особистий друг президента А. Лінкольна. Масово ж українські емігранти почали селитися в США з 1876 р. Переважно це були вихідці з закарпатської та галицької Лемківщини, які займалися сільським господарством. У 90-х роках ХІХ ст. відбувалась інтенсивна еміграція зі Східної Галичини, Північної Буковини і Закарпаття. До Першої світової війни в США переїхало близько 0,5 млн. українців, що мешкали на заході (під Австро-Угорським пануванням). В 1884 р. у штаті Пенсільванія була збудована перша українська церква. У 1920-х рр. у США почали виникати перші об’єднання українців. У 1989 р. у США створили громадські організації, які надають матеріальну допомогу Україні, а також підтримують діяльність окремих громадських організацій. Серед них «Народний фонд допомоги Україні», «Фонд допомоги дітям Чорнобиля».

Перші українців з’явились у Північній Америці ще в XVII–XVIII ст., зокрема під час Громадянської війни

Канада. Канада займає друге місце у світі за чисельністю українців – понад 1 млн. чоловік (у 1989 р.) За кількістю канадських українців займає 5-те місце. На українців припадає 4 % усього населення Канади. Першими українськими іммігрантами були жителі села Небилів Калузького повіту. Масова імміграція українців в Канаду почалась з 1896 р. За 1891–1914 рр. їх прибуло туди близько 150 тис. Головні райони населення канадських українців знаходились на півдні, поблизу кордону зі США. Українці навчаються майже в 100 університетах Канади і 200 коледжах. Українська мова викладається в 28 університетах.

Аргентина. В 1897 р. вперше почали прибувати і оселятись в північному районі Аргентини, емігрували зі Східної Галичини. Збереглися відомості, що 27 серпня 1897 р. прибули в Апостоле (провінцію Місійонес) 12 українських родин – вихідців з Прикарпаття (Тлумацький район, Івано-Франківська обл.). Загальна кількість аргентинських українців становить близько 220–250 тис. чоловік. Вони переважно розселені в північній провінції, у столиці та провінції Буенос-Айрес, Місістонес, Чако, Мандола і займалися переважно землеробством.

Перше українське поселення у Бразилії заснувала родина Миколи Морозова із Золочівщини на Львівщині (1872 р.)

Бразилія. Перше українське поселення у країні – родина Миколи Морозова із Золочівщини на Львівщині (1872 р.). Основна частина (85%) бразилійських українців живе у штаті Парана (здебільшого, у м. Прудентополіс). Українці тут зайняті переважно сільським господарством. У штаті діє 210 греко-католицьких і 6 православних українських церков. Українську мову викладають у 4 світських школах, у кількох духовних коледжах і семінаріях.

Українці на Близькому Сході

На Близькому Сході проживають тисячі українських громадян, які переїхали до країн регіону ще з часів СРСР. Однією за найбільших та компактних українських громад на Близькому Сході є громада в Йорданії.

Йорданія. Ще з часів СРСР до України приїздила велика кількість громадян Йорданії з метою здобуття вищої освіти. За станом на сьогодні, в Україні продовжує навчатися більш ніж 3 тис. йорданських студентів. Багато з них створюють сім’ї з громадянками України, які потім переїжджають на проживання до Йорданії. Дітям від таких змішаних шлюбів оформляється українське громадянство за народженням. На початок 2018 р., кількість громадян України на території країни складає близько 5 тис. осіб. Містами проживання українських громадян є найбільші міста Йорданії – Амман, Зарка, Мадаба, Ірбід, Акаба, Карак. Впродовж останніх років відбулося згуртування української громади в Йорданії.

Українці на «Зеленому» континенті

Перша українська громада Південної Австралії була заснована у травні 1949 р

Перші українські поселенці з’явилися в Австралії на початку XIX ст. Збереглися відомості про уродженця Полтавщини матроса Федора Зубенка, який прибув у 1820 р. до Сіднея в складі команди російського корабля «Открытие» й залишився там у зв’язку з хворобою. Серед перших українців в Австралії варто відзначити М. Миклухо-Маклая, видатного етнографа, антрополога, мандрівника, який створив у країні першу зоологічну станцію та лабораторію в Уотсон-Бей у 1881 р. Перша українська громада Південної Австралії була заснована у травні 1949 року. Протягом кількох наступних років виникли громади в інших штатах. На четвертому з’їзді у 1953 році був створений Союз українських організацій Австралії (СУОА), що до цього часу координує діяльність громад та інших українських організацій, представляє австралійських українців у їх зносинах з представниками української діаспори в інших країнах світу. За офіційними даними, у країні мешкає близько 38 тис. українців.

Цікаві факти:

1 / 9

У 1895 р. в місто-порт Паранагуа (штат Парана, Бразилія) прибуло 5 тис.українців. Чоловіки в кожухах, у смушевих шапках, жінки в хустках і довгих спідницях здавалися бразильцям вихідцями з іншого, казкового світу. Тому, про всяк випадок, влада вирішила… охрестити новоприбулих.

Прудентополіс, або Прудентопіль (за аналогією з Тернополем) – місто, де мешкає українська громади Бразилії. 60 % жителів тут складають українці – переважно, переселенці з Тернополя. Місто живе за українськими звичаями – тут вбираються в вишиванки, співають українських пісень, слухають українські новини і частують борщем. На теренах муніципалітету Прудентополіс діє майже 50 українських храмів (Української греко-католицької та Української автокефальної православної церков).

У 1950-х рр. у Бразилії онук іммігрантів Діонізіо Опушкевич почав виготовляти українську ковбасу, яка пізніше стала відомою на всю Бразилію. Цікаво, що сама ковбаса називається «Краківська», оскільки була названа Опушкевичем на честь найкращого друга – польського переселенця.

У Канаді особливо популярним для поселень, в яких переважали українці, було символічне наділення цієї місцевості чимось, що найбільше асоціювалось з домівкою. Наприклад, селище Вегервіль біля Едмонтону своїм символом вважає писанку, велетенська форма якої прикрашає в’їзд у селище. Інше село – Мундер – славиться тим, що там українці виробляють ковбасу, смак якої високо оцінюють в усій Канаді.

Киянка Катерина Десницька тривалий час була дружиною сіамського (тайського) принца Чакрабонгсе Буванаф (Чакрабона).

Королівський канадський монетний двір з нагоди 125-річчя першого українського поселення в Канаді випустив пам’ятну кольорову монету у формі української писанки.

На одному з найпопулярніших фото у США «Підняття прапора на Іодзіма», зробленого 23 лютого 1945 р. фотографом «Associated Press» Джо Розенталем, є українець. Серед солдатів на фото є сержант, який народився в лемківській українській родині емігрантів у селі Орябина на Пряшівщині (тепер Словаччина) – Майкл (Міхал) Стренк.

У Венесуелі, у портовому місті Маракайбо розташована старенька вілла «Україна», побудована ще у 1830 р. героєм визвольної боротьби венесуельського народу під командуванням Симона Болівара проти іспанських колонізаторів, киянином Михайлом Скибицьким. У цьому ж місті існував заснований ним готель «Україна». За участь і виявлену мужність у бойових діях М. Скибицький був нагороджений орденом «Бюсто де Лібертадор». Наш земляк разом з іншими інженерами розробляв проект каналу між Тихим і Атлантичним океанами.

Найпершим відомим емігрантом, політичним виселенцем у США, що вважав себе українцем, був Агапій Гончаренко (справжнє ім’я — Андрій Гумницький), який походив із села Кривин біля Сквири на Київщині. Він вчився у Київській духовній семінарії, був ченцем Києво-Печерської лаври, служив дияконом у церкві російського посольства в Афінах. За зв’язки з російськими революціонерами-емігрантами переслідувався царським урядом, був висланий за межі Росії. У 1865 р. Гончаренко прибув до США, випускав газету «Аляска Геральд» з російсько-українським додатком «Свобода». У цих виданнях він прославляв українське козацтво, популяризував творчість Тараса Шевченка, висловлював ідею заснування на Алясці «Козацької республіки». Неподалік від Сан-Франціско, у Хейворді, він придбав хутір, назвав його «Україна» і надавав притулок своїм землякам. На початку ХХ ст. сюди прибули селяни з Коломийщини, які вирішили йменувати кооператив «Українсько-американською комуною» або «Кооперативним братством». Проте через брак коштів цей осередок проіснував лише кілька років.

Гортай далі, там ще цікавіше

Інші теми розділу:

Українські землі у добу сивої давнини Трипільська культура Скіфська доба Ігри Асоціація з Європейським Союзом Електромобілі