Україна у складі двох імперій

Зміст

Для проходження тесту по темі
увійдіть зі своїм логіном

Наприкінці XVIII ст. українські землі, внаслідок розділів Польщі та російських завоювань у війнах з османами, опинилися у складі двох імперій – Австро-Угорської та Російської. Уклад життя у них доволі відрізнявся, що позначається навіть зараз, якщо ми подивимось на різні регіони.

Регіони

До складу Австрійської імперії відійшли Закарпаття, Галичина та Буковина. Інші регіони, що були східніше р. Збруч (вона вважалася кордоном) були у складі Російської імперії

«Просвітчений абсолютизм» у двох варіантах

Кінець XVIII ст. характеризується ідеями просвіченого абсолютизму. Монархи, звісно, не збиралися, відмовлятися від своєї абсолютної влади, але бачили необхідним покращити життя своїм підданим (тією мірою, як вони самі це розуміли).

Тож, австрійська імператриця Марія-Терезія (1740-1780) та визнала право за всіма своїми підданими на навчання у початковій школі рідною мовою, внаслідок чого відкривалися й українські школи. У 1780-1782 pp. Йосиф II звільнив селян від особистої залежності поміщиків – тобто селяни не були власністю пана. Вони отримали мінімальні громадянські права – одружуватися без дозволу пана, посилати дітей навчатися до школи, ліквідовано право пана судити селянина тощо. Панщина розглядалася як плата за користування землею та була обмежена трьома днями на тиждень.

Російська «колега» Марії-Терезії, Катерина ІІ (1765-1796) відміняти кріпацтво не планувала. Навпаки, вона ввела (або посилила його) у тих регіонах, де його раніше не було – зокрема на землях колишньої Гетьманщини (у 1783 р.) та у Степовій Україні (1783 р.). Селяни були у повній власності поміщиків – вони могли продавати їх, розлучаючи родини, або ж навпаки, примусово одружувати, довільно визначати розмір панщини і т.д.

Відміна панщини. Австрія

В Австрійській імперії остаточно панщину ліквідували у 1848 р. Влада пішла на такий крок, щоб знизити соціальну напругу – у розпалі якраз була «Весна народів», народні революції в межах правлінь Габсбургів. Тож на Галичині вже 15 травня 1848 р. було ліквідовано всі селянські повинності, 1 липня цей закон поширили на Буковину. Другим етапом ліквідації панщини був закон від 7 вересня 1848: селяни отримували повні громадянські права та право власності на ту землю, якою за панщини вони користувалися на правах спадковості. З селян передбачалася компенсація поміщикам у розмірі 20 кратної суми річних повинностей.

Відміна панщини. Романови

В Російській імперії про ліквідацію кріпацтва було оголошено 19 лютого 1861 р. В цей день цар Олександр ІІ підписав «Маніфест про відміну кріпосного права». Віднині колишні кріпаки отримували всі права, якими користувалися представники селянської верстви в Російській імперії. Однак селяни мали викупити в поміщиків земельні наділи, до викупу вони були зобов’язані відпрацьовувати панщину. Ціна за землю, що її мав сплатити селянин, нараховувалася у декілька разів вище ринкової.

Угорці

У 1848 р. Австрійську імперію сколихнула «Весна народів». У 1849 р. Угорщина проголосила національну незалежність, австрійське військо, що мало приборкати повстанців, зазнало декілька поразок і віденський уряд був у розпачі. На допомогу своєму «колезі» прийшов російський цар Микола І. Російська армія, за згодою австрійського монарха, перетнула кордони його імперії. У коротких боях російські солдати розгромили повстанців – самодержавний лад було відновлено.

Служба у війську. Романови

На 1848 р. термін служби у війську Російської імперії складав 25 років. Призовний вік при цьому був 20-35 років. Призвана до війська людина за таку тривалу службу часто втрачала зв’язок з родиною, тож для багатьох сімей призов до війська їх рідного майже дорівнював його смерті.

Втім, поступово строк служби скорочували – спочатку до 15 років, у 1874 р. до 6, перед Першою світовою війною він складав 3-4 роки (залежно від роду військ)

Габсбурги

В Австрійській імперії станом на 1848 р. строк дійсної служби складав 7 років, потім його скоротили до 3-х років. У 1912 р. для всіх військ, окрім кавалерії, цей строк було скорочено до 2-х років.

Військова служба у першій половині ХІХ ст. для підданих Габсбургів не вважалася дуже тяжкою долею – окрім помірного строку служби, військо для багатьох селян було справжньою «школою життя» – там навчалися грамоті та німецькій мові.

Конституція

У 1849 р. в Австрійській імперії Франц-Йосип І прийняв конституцію. Віднині в імперії створювався парламент, до нижньої палати якого депутати обиралася шляхом всенародних виборів. Щоправда, дія її була припинена у 1851 р. У 1861 р. було прийнято нову конституцію, в дещо зміненому виді вона була затверджена ще раз у 1867 р. і діяла до розпаду імперії у 1918 р. Згідно неї всьому населенню імперії гарантувалися їхні громадянські права та свободи. За всіма націями імперії, в тому числі українцями, визнавалося право на розвиток їхньої мови та культури. Галичина отримала автономію з власним сеймом, а Буковина – статус коронного краю з титулом воєводства і власні органи самоуправління. Сама ж імперія тепер офіційно іменувалася Австро-Угорщиною

Романови

У Російській імперії конституцію («Височайший маніфест про поліпшення державного ладу»), що гарантувала населенню основні права та свободи, було прийнято тільки 17 жовтня 1905 р. Згідно ж неї у країні створювався парламент – Державна дума та гарантувалися базові громадянські права та свободи.

Офіційно в Російській імперії українців («малоросіян») вважали частиною «русского» народу. Українська мова вважалася в кращому випадку діалектом російської – тож, певний час дозволялася публікація творів на ній. Але загальною логікою царських чиновників були приблизно наступні міркування: «оскільки українці є частиною російського народу, то освіта і друк їм потрібні лише російською мовою». За таких умов, наприклад, перша україномовна газета вийшла в Російській імперії лише у листопаді 1905 р.

Ставлення до українства

Австрійська влада визнавала національну окремішність українців (щоправда, офіційно іменуючи їх «русинами») і не претендувала на їхню асиміляцію. Ще з кінця XVIII ст. діяли початкові школи з українською мовою навчання, з 1848 року видавалися українські газети, всі закони перекладалися урядом також і українською. Вільно діяли культурні товариства, відкривалися українські гімназії.

Цікаві факти:

1 / 8

1. За часів Австрійської імперії Західна Україна була королівством. Російські імператори обґрунтовували включення українських земель до складу власної держави їхньою колишньою належністю до Київської Русі, спадкоємцем якої вони вважали власну імперію. Натомість Габсбурги, австрійські правителі, для обґрунтування включення Галичини до складу Австрійської імперії згадали про існування Галицько-Волинського князівства і офіційного визнання Данила Галицького королем. Оскільки певний час Галичина була у складі Угорщини, а у XVIII ст. Угорщина була у складі австрійської імперії, то Габсбурги згадали це своє «право на галицький престол». Тож, офіційно Галичина увійшла до складу імперії як «Королівство Галичини і Лодомерії», «король Галичини та Лодомерії» було також частиною титулу австрійських імператорів.

2. Показовим є ставлення українців, що мешкали у двох імперіях, до пам’ятникам власним правителям. В Наддніпрянщині Романових, російських імператорів, скинули з постаментів у більшості ще навесні 1917 р., як тільки Микола ІІ відрікся від престолу. На Західній Україні, натомість, пам’ятники Габсбургам зносилися лише за наказом польської або більшовицької влади. Більше того, їх там споруджують і в наш час – зокрема, у Чернівцях у 2009 р. відкрили монумент Францу-Йосифу І, у 2014 р. пам’ятник йому встановили в Івано-Франківську.

3. До 1918 р. на українських землях Російської імперії діяв юліанський календар, який, внаслідок погрішностей, відставав від григоріанського, яким користувалися у більшості країн світу, в тому числі Австро-Угорщині, на 14 днів. Таким чином, наприклад, перетнувши кордон у Бродах, мешканець Катеринославської губернії потрапляв з 1 січня одразу в 14-те.

4. Кордон між двома імперіями проходив по річці Збруч. Символом його, що і досі зберігається на мапі України є місто Волочиськ та смт. Підволочиськ, що, розташовані поруч, на різних берегах річки, були у складі різних імперій. (Підволочиськ – в Австрійській, Волочиськ – в Російській)

5. 4 листопада 1871 року Підволочиськ був сполучений із Волочиськом, і це була перша колія, що поєднала Галичину зі Східною Україною. Але пасажирам доводилося робити пересадку- бо в Австро-Угорщині, як і у більшості європейських країн, ширина колії була 1435 мм, а у Російській імперії – 1520 мм.

6. Перетнувши кордон, мандрівнику довелося би й обмінювати валюту – в Наддніпрянщині в обігу були рублі та копійки, а в Австро-Угорщині – крони та крейцери. У 1912 році курс крони до рубля був 1:0,39 – тобто, 1 крону можна було придбати за 39 копійок.

7. Не дивлячись на розділеність кордонами та різні офіційні назви населеня, науковці добре розуміли, що «русини» Австро-Угорщини та «малоросіяни» Російської імперії є одним народом. Тож, наприклад, вже у 1836 р. Платон Лукашевич, публікуючи в Санкт-Петербурзі українські пісні («Малоросійські і червоноруські народні думи і пісні), об’єднав галицькі та наддніпрянські написи

8. Обидві імперії, до складу яких входили українські землі, мали майже ідентичні герби – двоголових орлів. Головна відмінність полягала у тому, що австрійський орел тримає в лівій лапі меч, в той час як російський – скіпетр; на імперських гербах розміщувалися також герби регіонів, що входили до складу цих держав.

Гортай далі, там ще цікавіше

Інші теми розділу:

Українські землі у добу сивої давнини Трипільська культура Скіфська доба Ігри Асоціація з Європейським Союзом Електромобілі