Телефон: +38 (097) 762 31 21

Доба Кирила Розумовського в історії України

Друга половина XVIII ст. – період розвитку Просвітництва на українських землях. На цей час припало й правління Кирила Григоровича Розумовського (1750–1764) – останнього гетьмана Лівобережної України. 

Шлях Кирила Розумовського: від пастуха до графа і гетьмана

Майбутній український гетьман народився в родині козака Григорія Розума на Чернігівщині; з дитинства випасав батьківську худобу. Старший брат Кирила, Олексій Розумовський, простий співак у церковному хорі, був помічений імператрицею Єлизаветою і незабаром став її фаворитом, У 1743 р. юний козак був відправлений для отримання освіти до Європи. У Берліні Кирило Розумовський осягав ази математики під керівництвом знаменитого Ейлера, потім слухав лекції у Геттінгені, Кенігсберзі і Данцигу, відвідав університети Франції та Італії і в 1745 р. повернувся до Петербурга.

У 18-річному віці очолив Петербурзьку академію наук.

Реформи гетьмана Розумовського

За гетьманування Розумовського було відновлено й удосконалено головні атрибути автономної Української держави.

Своє гетьманування у 1750 р. Кирило Розумовський розпочав з того, що скасував обтяжливі збори з населення Лівобережної України. Він ліквідував митниці між Україною та Росією, що полегшило життя купців.  Пільгою для козацької старшини став гетьманський дозвіл на виробництво горілки.

Своє гетьманування у 1750 р. Кирило Розумовський розпочав з того, що скасував обтяжливі збори з населення.

Протягом 1760–1763 рр. гетьманське управління здійснило судову реформу: її суть полягала в поверненні до старої судової системи, що існувала до національно-визвольної війни 1648–1657 рр. Територія Гетьманщини поділялась на 20 судових повітів. У кожному полку створювалися по два земські суди (цивільні справи), два підкоморські (земельні питання) й по одному гродському суду (кримінальне діловодство). Вищою судовою інстанцією ставав не російський монарх, а Генеральний військовий суд на чолі з двома суддями. Нижчі судові інстанції й окремі особи дістали право подавати апеляції прямо до Генерального військового суду.

Гетьман регулярно збирав старшинські ради, а у 1763 р. для затвердження судової реформи на Гетьманщині скликав у столиці Батурині Генеральні збори. Ці збори Розумовський мав намір зробити постійними, перетворивши їх на своєрідний шляхетський парламент, а гетьманську владу – зробити спадковою.

З відновленням гетьманства підпорядкування Лівобережної України було передано із Сенату до Колегії іноземних справ. Факт перебування України у віданні установи, утвореної для зносин з іншими державами, свідчив про формальне визнання за нею політичної самостійності.

Козацтво та військова реформа Кирила Розумовського

За проектом Лубенського полковника Івана Кулябки у 1760-х рр. проведено реформу козацького війська. Полки перетворювалися на регулярні. Запроваджувалася муштра за іноземним зразком, вводилася уніформа – синій мундир із червоним коміром, білі штани та різнокольорові шапки для кожного полку. Обов'язковим набором зброї були рушниця, шабля й спис.

Дуже багато було зроблено й для розвитку освіти: в кожному козацькому полку відкривалися школи для хлопчиків з обов'язковим навчанням.

Розвиток культури та освіти

  • 1200px
  •   1   13
  • A7889c311e0ef8cf0dbab7032d7ebd37

У 1760 р. за дорученням Кирила Розумовського було підготовлено проект заснування в столичному Батурині університету за європейським зразком. Однак Катерина II заборонила впровадження цього навчального закладу, так само як і не дозволила перетворити Києво-Могилянську духовну академію у світський університет.

Окрім впровадження університетів, Кирило Розумовський опікувався навчанням здібних юнаків з України та всіляко підтримував їх у подальшій кар'єрі. Зокрема, так сталося, коли у 1760 р., за поданням М. Ломоносова, з Петербурзького університету хотіли виключити Семена Дівовича та Опанаса Лобисевича. За наказом Кирила Розумовського як президента Академії наук українців було поновлено у навчанні. Наступного року Семен Дівович був призначений перекладачем до Генеральної канцелярії в Глухові. А наступного року «похресник» гетьмана написав знамениту політичну поему під назвою «Разговор Малороссии с Великороссией», у якій висунув принципову на той час ідею: Україна (Мала Росія) не увійшла до складу Росії як її підлегла складова частина, а зберегла свої давні «вольності» й залишалася рівноправною з нею країною, хоч і визнавала владу царя.

Найяскравішим представником філософії в Україні  у другій половині XVIII ст. був Григорій Сковорода (1722–1794), видатний вчений та мислитель та поет. Син реєстрового козака Полтавського полку, він навчався в Київській Академії, університетах Мюнхена, Відня, Бреслау. У своїх творах Сковорода оспівував природу України, працьовитих людей, і висміював панівну верхівку. Він проголосив людину та її волю найвищою цінністю, розвинув ідеї демократизму та гуманізму.

Найяскравішим представником філософії в Україні у другій половині XVIII ст. був Григорій Сковорода.

Двір Розумовського в Глухові був важливим осередком музичного життя. Капельмейстером при дворі гетьмана був Андрій Рачинський, з Підляшшя, колишній капельмейстер єпископської капелі у Львові. Саме з його школи у Глухові вийшли видатні композитори: Артем Ведель, Максим Березовський, Дмитро Бортнянський та інші.

Архітектура

У другій половині XVIII ст. свого розквіту досягла українська архітектура. Так, у Києві й до цього часу височіє Маріїнський палац, збудований відомим зодчим Б. Растреллі за наказом імператриці Єлизавети Петрівни.

З 1770 р. посаду головного архітектора на Лівобережній Україні займав Андрій Квасов, який проектував новий дерев’яний гетьманський палац в Батурині. Пізніше, наприкінці століття, за проектом англійського архітектора Чарльза Камерона розпочинається будівництво кам’яного палацу Розумовського.

Андрія Квасова також вважають можливим автором Трьохсвятительської церкви в Лемешах і шедевра українського бароко – собору Різдва Богородиці у Козельці.

У другій половині XVIII ст. свого розквіту досягла українська архітектура.

Саме він займався проектуванням та розбудовою міста Глухів – гетьманської столиці України. Архітектору приписують будівництво гетьманського палацу Розумовського, унікальної резиденції Румянцева-Задунайського з флігелями, фонтанами та скульптурами, церкви Різдва Богородиці, Спасо-Преображенської й Вознесенської церков. Крім того, саме під керівництвом архітектора Квасова розпочалося спорудження двох головних будівель міста: Троїцького собору з дзвіницею та другої Малоросійської колегії. Корпус колегії був двоповерховим, а довжина фасаду сягала близько 142 метрів.

Справжньою перлиною українського бароко став дерев'яний Свято-Троїцький собор, який знаходиться у Новомосковську Дніпропетровської обл. Побудований Якимом Погребняком без єдиного цвяха, він вважається шедевром козацького зодчества XVIII ст. і найбільшим дерев'яним храмом на території України. Саме Троїцький собор у Новомосковську став центральним образом у романі Олеся Гончара «Собор», пам'ятником героїчного минулого і символом духовності українського народу.

Цікаві факти:

1 / 8
Кирило Розумовський є наймолодшим гетьманом України. Він обійняв цю посаду у 22 років.
У 18 років Кирило Розумовський очолив Санкт-Петербурзьку академію наук та керував нею цілих 52 роки, тобто до 1798 року.
Майбутній гетьман походив із родини простого козака Григорія Розума із села Лемеші, що на Чернігівщині. З дитинства пас не тільки батьківську худобу, а й сільську череду.
За наказом і сприянням Кирила Розумовського в Україні було збудовано чимало православних церков, зокрема, у Козельці протягом 1752–1763 років зведено величний храм Різдва Богородиці за проектом італійського архітектора Б. Растреллі.
У місті Глухів отримували булаву чотири українські гетьмани: Іван Скоропадський (1708–1722), Павло Полуботок (1722–1724), Данило Апостол (1727–1734), та Кирило Розумовський (1750–1764).
Хотів зробити гетьманську владу спадковою та закріпити її за родиною Розумовських – прохання про це було відправлене імператриці Катерині ІІ, проте було нею відхилене.
Місто Батурин граф Кирило Розумовський отримав у подарунок від імператриці Єлизавети Петрівни у 1750 р. За задумом, Батурин мав стати столичним містечком з власним університетом. У 1754 р. заради реалізації величних задумів до міста запросили італійця Антоніо Рінальді, що зажив великого авторитету на будівництві палацу Казерта поблизу Неаполя.
Кирило Розумовський мав 11 дітей – 6 синів і 5 доньок. Нащадки Розумовського були губернаторами Санкт-Петербурга й Таврії, розбудовували Феодосію. Один із нащадків – граф Андрій Розумовський – із нареченою Урсулою наприкінці серпня 2004 р. прилетів із Аргентини до України, щоб обвінчатися в Козельці – у церкві, збудованій його предками.
Гортай далі, там ще цікавіше