Культурний спадок Київскої Русі

Зміст

Для проходження тесту по темі
увійдіть зі своїм логіном

Київська Русь, увібравши в себе кращі досягнення східно-слов’янських народів органічно поєднала їх з елементами культури сусідніх країн і в ІХ–ХІІІ ст. створила самобутню і неповторну культуру. За відносно короткий час Київська Русь вийшла на загальноєвропейський культурний рівень, а в деяких сферах і перевершила його.

Із прийняттям християнства у 988 р. православна релігія була поставлена на службу державі, а культура не могла існувати поза межами церкви. Свідченням цього є абсолютне домінування у мистецтві біблійних сюжетів, у літературі – релігійної проблематики, в архітектурі – культових споруд.

Важливими осередками освіти, літератури та мистецтва були церкви і монастирі.

Література

Писемність у Київській Русі існувала ще в дохристиянську добу, про що свідчать угоди Русі з греками, в яких зазначалося, що обидві держави розв’язували спірні питання не лише на словах, а й на письмі. У своїх нотатках початку Х ст. арабський мандрівник Ахмед Ібн Фадлан писав:

«На кургані поставили дерев’яного стовпа й написали на ньому ім’я небіжчика та ім’я царя русів»

Поширення писемності стало важливою умовою для розвитку школи та освіти. Школи створювалися при монастирях, там же у скрипторіях переписувалися книги (аналогія із сучасним ксерокопіюванням) та перекладалися з грецької на слов’янську. Відтак при монастирях створюються бібліотеки. Ярослав Мудрий сам любив читати і зібрав колекцію рукописних книг, створивши тим самим першу бібліотеку на Русі.

Найдавнішими книгами, що збереглися до наших часів є «Остромирове євангеліє», писане у Києві 1056–1057 рр., «Ізборник Святослава» 1073 р., «Київське євангеліє» 1092 р.

У переписаному вигляді дійшли до нас «Слово про Закон і Благодать» (1037–1050 рр.) митрополита Іларіона, що висвітлює місце Київської Русі серед інших держав; «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім» невідомого автора, засноване на реальній історичній події, закликало князів забути міжусобиці і об’єднатися в ім’я захисту рідної землі. Збереглися також літописи (див. Ідеї візуалізації). Серед них «Повість временних літ» (1112–1119 рр.), яка збереглася у Лаврентіївському (1377 р.) та Іпатіївському (початок XV ст.) списках, об’єднані загальною назвою «Київський літопис», «Галицько-Волинський літопис» (ХІІІ ст.).

Вироби ремісників Київської Русі – цеглини, хрести, ікони, пряслиці, а також розписи на стінах соборів та церков Києва, Чернігова, Переяслава, Галича та ін. містять сліди писемності. На мечі із Фощеватої, на Подніпров’ї, виявлено напис «Коваль Людота». У 1068 р. зроблений напис на камені із Тмуторокані. Українські грамоти, писані на березовій корі, відкрито у Звенигородці.

Фольклор

Фольклор Київської Русі заснований на усній народній творчості: піснях, переказах, казках, легендах, билинах, прислів’ях. Найпоширенішими творами були билини – перекази, здебільшого засновані на реальних подіях. Вони оспівували Русь як могутню державу, яка успішно боролася із зовнішніми ворогами. Героями билин були Володимир Красне Сонечко, богатирі Ілля Муромець, Добриня Микитович (прототипом якого була реальна історична постать – дядько Володимира Святославовича по матері, колишній наставник князя), Микула Селянинович, Вольга.

Архітектура

Зодчі Київської Русі створювали споруди із дерева, каменю, цегли. Із дерева споруджували житла, мости, оборонні й інженерні споруди, будували дороги.

Першу кам’яну церкву Богородиці (Десятинну), що не збереглася до наших часів, була збудована за Володимира Великого (989–996 рр.) на десяту частину його прибутків, яку він дарував на її будівництво (звідси і походить назва). За Ярослава Мудрого була зведена Софія Київська, де крім богослужінь відбувалися урочисті державні церемонії, укладалися договори, зберігалася княжа бібліотека тощо.

У 30-х роках ХІ ст. споруджуються головні міські ворота Києва – Золоті Ворота з надбрамною церквою, Успенський собор Києво-Печерського монастиря (1073–1089 рр.), у Чернігові зводиться Спаський собор, у Новгороді і Полоцьку – Софійські собори, у Переяславі – Михайлівська церква та єпископські ворота.

Живопис

Основним видом живопису стали мозаїка і фреска, іконопис та книжкова мініатюра. Шедевром світового значення є мозаїки Софіївського собору. Крім постатей святих, є багато сюжетів світської тематики – зображено постать засновника собору Ярослава Мудрого із родиною. Ікони писали на дерев’яних дошках. Найвідомішою іконою київського майстра Алімпія є «Богоматір Велика Панагія» (Оранта) (близько 1114 р.).

Спадщина Київської Русі у сучасній Україні

У сучасній Україні портрети видатних історичних постатей Київської Русі, а також зображення пам’яток даної доби широко використовують на сучасних українських грошах, поштових марках, знаках державної нагороди України тощо. Зокрема зображення тризуба на цеглі з Десятинної церкви та на монеті Володимира Великого лягли в основу зображення сучасного герба України.

Цікаві факти:

1 / 7

1. Перше хрещення Русі відбулося ще за часів Аскольда у 860 р., тоді ж було створено митрополію (формально). Хрещення прийняли деякі особи із найближчого оточення князя. Хрещення Ольги у Константинополі 957 р. так само мало ситуативний і обмежений характер. Тільки за Володимира Великого, коли була прийнята церковна реформа, християнство утвердилося в ролі державної релігії і набуло масового характеру.

2. Хрещення Київської Русі здебільшого мало насильницький характер і ще довгий час нова релігія не могла витіснити тисячолітні обряди та вірування. Тож, згодом церква змушена була пристосуватися, асимілювавши язичницькі культи, обряди, побутову культуру. До наших днів дійшли давні звичаї і традиції праукраїнців, пов’язані з християнськими нормами: Народження нового сонячного року святкується як Різдво Христове в католицькій традиції (через три дні після Зимового сонцестояння, коли починається збільшуватися світовий день), при цьому готують кутю і 12 страв, співають колядки; на свято Меланки (13 січня) щедрують, «водять козу» і перевдягаються за стародавнім звичаєм, коли цього дня лякали і відганяли злих духів; Масляна, гаївки на Великдень, свято Івана Купала (7 липня) припадає на Різдво Іоанна Хрестителя. А свято Воскресіння Христового відзначають у неділю після першої повні, що настає за днем Весняного рівнодення 20–21 березня.

3. У старовинних текстах до XVІ ст. слова не обов’язково відокремлювалися одне від одного, інколи виділяли тільки групи певних слів. До XІV ст. для писання використовували пергамент або берестяну кору, потім з’явився привізний папір. Чорнило готували із суміші солей заліза, дубильних речовин, води, вишневого клею, меду та камеді.

4. Графіті (написи) на стінах Софії Київської виконані глаголицею та кирилицею, містять цінні відомості про різні сторони життя Київської Русі і є безцінним джерелом вивчення буднів тієї доби. Вони дають уявлення про мову, якою говорили кияни. Аналіз давніх записів засвідчує, що їм притаманні риси сучасної української мови. Зокрема збереглися записи про смерть Ярослава, автограф Володимира Мономаха, запис про мирний договір між князями, купівлю княгинею землі, напис княгині Гертруди-Олісави, невістки Ярослава Мудрого: «Господи помози рабі своєй Олісаві Святополчі матері руській княгині».

5. Софія Київська будувалася 26 років. Мала 13 бань. За її зразком у ХІ – на початку ХІІ ст. було зведено 15 колонних соборів по всій території Київської Русі, найвідоміші серед них у Полоцьку, Чернігові, Новгороді. Над мозаїкою Софії працювали 8 художників. Один майстер за день міг викласти від 1,36 до 3,75 м2 площі, разом працювали над мозаїкою 3 роки, за винятком холодної пори року. Із первісних 640 м2 мозаїки на сьогодні лишилося 260 м2. Ґрунт для мозаїки готувався дуже ретельно. Мур вкривали трьома шарами тиньку, і на верхньому з них художник малював кольоровими водяними фарбами той чи інший образ або орнамент. Відтак підбирали потрібну смальту, і вапняні проміжки зливалися з кольором мозаїки. Вражає розмаїття кольорів: тільки відтінків синього кольору 21, зеленого – 35, червоного – 31, жовтого – 44. Всього ж у мозаїці Софії Київської 18 основних кольорів із 143 відтінками, плюс 25 відтінків золотого і срібного, разом 168 відтінків.

6. Деякі сучасні дослідники вважають, що в ХІ–ХІІІ ст. на теренах Київської Русі у вжитку було близько 140 тисяч книг 200–300 назв. Крім того, було написано приблизно 95 літературних творів, включаючи першу працю географічного характеру – «Життя та подорожі Данила, настоятеля монастиря в Руській землі» (після 1108 р.), книгу з медицини «Аліма» (лікувальні мазі).

7. «Слово о полку Ігоревім» перекладено сучасними мовами: абхазькою, башкирською, білоруською, вірменською, голландською, грузинською, данською, іспанською, італійською, їдиш, казахською, німецькою, польською, російською, татарською, узбецькою, українською, французькою, чеською, шведською. На основі цього твору композитор О. П. Бородін створив оперу «Князь Ігор», яка присутня і сьогодні в репертуарі українських театрів.

Гортай далі, там ще цікавіше

Інші теми розділу:

Українські землі у добу сивої давнини Трипільська культура Скіфська доба Ігри Асоціація з Європейським Союзом Електромобілі