Приклади з життя нашого народу свідчить, що навіть у несприятливих умовах, завдяки особистим вмінням та талантам можна досягати успіху. Найуспішніших з українських підприємців України об’єднує також те, що отримувані ними прибутки активно використовувалися для громадських справ та на меценацтво. 

Євген Харлампійович Чикаленко

Євген Харлампійович Чикаленко народився 9 грудня 1861 року у селі Перешори (зараз Подільського району Одеської області). Чикаленко закінчив реальне училище у Єлисаветграді (Кропивницькому), після чого вступив на природничий факультет Харківського університету. За участь в українських гуртках він був заарештований та висланий під нагляд поліції до свого маєтку в Перешорах.

Не маючи можливостей для іншої активності, Чикаленко розпочав діяльність щодо облаштування маєтку – експериментуючи з новими технологіями обробки землі, виписавши нову техніку та запровадивши загалом наукову агрономічну основу до ведення сільського господарства. Все це дозволило йому отримувати великі прибутки.

На початку 1890-х рр. Чикаленко придбав також великий маєток у Кононівці (Драбівський район Черкаської області), який теж зразково впорядкував.

У 1897 р. було надруковано книжку Чикаленка з практичними порадами для селян «Розмови про сільське господарство». Вона мала величезну популярність у селян і неодноразово перевидавалася, до 1918 року у цій серії автор випустив 6 книжок. До речі, написані вони були українською мовою – тому, через проблеми з цензурою, видання першої затяглося на 5 років.

Чикаленко надавав велику підтримку різноманітним українським організаціям. Зокрема, він підтримував журнал «Київська старовина», в якому публікувалися твори української літератури та статті по історії України. У 1906 р. ним було засновано першу в Наддніпрянській Україні україномовну газету «Громадська думка», після її заборони царською цензурою аж до початку Першої світової війни він видавав газету «Рада». Чикаленко також виділив кошти на будівництво «Академічного дому» – гуртожитку для українських студентів у Львові.

Маєток в Кононівці був відомим серед багатьох діячів української культури. Тут у Чикаленка гостювали Дмитро Дорошенко, Борис Грінченко, Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Дмитро Яворницький, Володимир Леонтович, Іван Карпенко-Карий, Микола Лисенко, Опанас Сластьон, Сергій Єфремов та багато інших видатних українських діячів. «Кононівським полям» присвячено один з видатних творів української літератури – новела «Intermezzo» Михайла Коцюбинського.

Під час Першої світової війни ховався від переслідування поліції; з початком революції повернувся до Києва, однак участі в політичній діяльності не брав, хоча йому і пропонували міністерську чи навіть гетьманську посаду. У січні 1919 р. Є. Чикаленко виїхав до Галичини. Помер він 20 червня 1929 р. в місті Подебради в Чехії.

По собі Чикаленко лишив спогади та щоденники – які, без перебільшення, можна вважати справжньою енциклопедією історії українського руху в 1880-ті – 1920-ті рр.

Девіз Євгена Харлампійовича Чикаленка

Девізом всього життя Чикаленка можна назвати його власний вислів: «Легко любити Україну до глибини душі, спробуйте любити її до глибини власної кишені».

Ераст Костянтинович Бродський

В нашому регіоні за зразок успішного підприємця, який використовував власний успіх для покращення життя земляків можна назвати Ераста Костянтиновича Бродського.

Бродський народився 20 серпня 1851 року у селі Іванівка Катеринославської губернії. Хлопець закінчив Катеринославську гімназію та потім – з відзнакою - юридичний факультет Одеського університету. Бродський влаштувався працювати у суддівському відомстві, де йому пророчили непогану кар’єру.

Однак сам він хотів реалізуватися у сільському господарстві. У 1877 р. Бродський полишає службу та повертається до родинного маєтку. 

У 1877 р. він вирушив до Франції, де влаштувався простим робітником на ферму, бажаючи безпосередньо отримати досвід. Взимку він слухає лекції у сільськогосподарській академії.  Пізніше Бродський стажується в Італії, Угорщині, Швейцарії, Німеччині відвідує всі діючі на той час сільськогосподарські виставки Європи.

По поверненні до свого маєтку Бродський, використовуючи набуті в Європі знання та досвід, вивів нові породи худоби, ідеально пристосованої до умов українських степів. Худоба його розплідника неодноразово демонструвалася на імперських та міжнародних виставках, де відзначалися нагородами. Зразково Бродький зумів організувати і вирощування землеробських культур на своїх землях. Він використовував всі найновіші технології свого часу: внесення мінеральних й інших добрив, травосіяння, чорний пар та ін.

Власне суспільне становище та фінансові ресурси Бродський використовував з метою розвитку краю. Його зусиллями було  прокладанню гілку залізниці Любомирівка –П'ятихатки. За рахунок власних коштів Бродський побудував залізничну станцію Ерастівка.

У 1899 році в Ерастівці Бродський відкриває єдину на всю губернію сільськогосподарську школу з дослідною станцією при ній. У 1911 році школу реорганізували в училище.

Бродський також активно займався громадською роботою. Ще у 1876 р. його обрано почесним мировим суддею верхньодніпровського повіту. З 1880 по 1908 р. він обирався предводителем верхньодніпровського дворянства та гласним повітового та губернського земств.