Друга світова війна

Зміст

Для проходження тесту по темі
увійдіть зі своїм логіном

Друга світова війна стала найкривавішим конфліктом в історії людства – за 6 років загинуло більше 60 мільйонів людей. За різними підрахунками загинуло 8-10 мільйонів мешканців України – тобто фактично кожний п’ятий її житель

Разом з тим, історія Другої світової для України не зводиться лише до німецько-радянського протистояння. Територія країни у період війни перебувала у складі Польщі, Угорщини, Румунії, Радянського Союзу і різних окупаційних зон Німеччини. Умови життя (або ж виживання в них) мали окрему специфіку.

Вереснева кампанія

Для України Другу світову буде вкрай невірним зводити лише до німецько-радянського протистояння

Війна для українських земель розпочалася 1 вересня 1939 року, з нападу Німеччини на Польщу, до складу якої входили тоді і західноукраїнські землі. В цей день на українські міста посипалися перші бомби. Наступ німецьких військ розвивався дуже стрімко, і вже 12 вересня розпочалися бої за Львів. Польська армія обороняла його до 22 вересня – допоки зі сходу не підійшли загони радянської армії. Польський гарнізон капітулював і здав місто Червоній Армії. І до Червоної Армії, і до Війська Польського у 1939 р. мобілізувалися мешканці українських земель.

Гуцульські стрільці

У складі Війська Польського існував 49-й гуцульський стрілецький полк – більшість його солдатів були українцями-гуцулами. Як особлива відзнака для військовослужбовців полку були встановлені гуцульські капелюхи і плащі. Підрозділ особливо відзначився під час нічної атаки 15 вересня, розгромивши елітний полк СС SS-Standarte «Germania».

Армії 41-44

У ході бойових дій на території України у 1941-1944 рр. на фронтах зустрічалися не тільки радянські та німецькі вояки. Загалом, це були
- німецький Вермахт (та інші збройні формування Третього Райху). У складі німецьких військ діяли і «національні підрозділи», укомплектовані з представників різних народів.
- армія Королівства Угорщина;
- армія Королівства Румунія;
- збройні сили Республіки Словаччина;
- армія Італії.

Їм протистояли:
- Робітничо-селянська Червона Армія (РСЧА – офіційна назва збройних сил СРСР);
- Військо Польське (сформовані радянським урядом у 1943 р. підрозділи з поляків, що формально підпорядковувалися польському уряду. До цих формувань направлялися громадяни Польщі, що мешкали на території СРСР, а також громадяни СРСР польського походження. Згодом туди почали мобілізовувати населення зі звільнених польських земель);
- Чехословацька армія (сформовані радянським урядом у 1943 р. підрозділи з громадян Чехословаччини, що формально підпорядковувалися чехословацькому уряду. До цих формувань направлялися також громадяни СРСР чеського та словацького походження і закарпатські українці, що мали чехословацьке громадянство);
- авіаційні підрозділи США (про це далі).

Крім регулярних армій на українських землях діяли також національні партизанські формування – радянських партизан, польська Армія Крайова (що підпорядковувалася польському еміграційному уряду в Лондоні) та Українська повстанська армія

Операція «Френтік»

Ще наприкінці 1943 р. радянським і американським урядами було досягнуто домовленості про проведення спільної операції, яка отримала назву «Френтік». За її задумом, американські бомбардувальники та винищувачі супроводження, що базувалися в Англії та Італії, після бомбардувань ворожих об’єктів мали приземлятися під Полтавою, а звідти – вирушати в наступні нальоти, що закінчувалися посадкою на своїх західних базах. Таким чином можна було піддати руйнуванню і ворожі об’єкти, недосяжні для американців раніше.

Операція розпочалася 2 червня 1944 р., коли 130 важких бомбардувальників В-17 ВПС США та 70 винищувачів Р-51 після бомбардування Дебрецену здійснили посадку на аеродроми полтавського аеровузла. Останній рейд американські літаки здійснили 19 вересня 1944 р., після удару по угорській залізничній станції Жолнок вони приземленням в Італії.

Загалом у рамках операції було здійснено більше 2000 вильотів і скинуто майже 2000 тон бомб

Невідомі солдати

Зараз хіба не у кожному населеному пункті України є по одній або декілька братських могил, де поховані радянські бійці, загиблі під час боїв 1941 або 1943-1944 рр. Дуже часто на них, поруч з іменами загиблих, можна побачити напис «невідомий». Тисячі з полеглих лишилися невстановленими. У радянській армії бійцям для їхньої ідентифікації у випадку загибелі видавалися т.зв. «смертні медальйони» – пластмасові капсули, до яких вкладався папірець з інформацією. Такі капсули видавалися лише до листопада 1942 р., після чого були відмінені. Вважалося, що для ідентифікації вистачить й червоноармійської книжки – своєрідного «паспорту» бійця. Але папір не самий стійкий матеріал – і встановити особи тих, хто був похований не одразу після бою, дуже часто було вже неможливо.

Свято перемоги

Одразу після капітуляції Німеччини радянський уряд оголосив 9 травня Святом Перемоги і вихідним днем. У 1945 році для багатьох цей вихідний став хіба не першим від початку війни. Однак неробочим днем 9 травня було всього 3 роки, до 1947 р. Після того День перемоги вважався звичайним робочим днем. Лише з 1965 р., за 20 років по закінченні війни, 9 травня знову стає вихідним; з цього ж року бере свій початок традиція парадів, покладання квітів до пам’ятників та інших офіційних урочистостей.

Цікаві факти:

1 / 8

У роки війни в лавах Червоної Армії воювало близько 7 млн громадян України, Це приблизно 23% від загальної чисельності радянських збройних сил.

Офіційно віком для призову до армії у Радянському союзі було 18 років. Втім траплялися випадки, коли до війська потрапляли і 16-17 річні юнаки. Прості арифметичні підрахунки показують, що навіть наймолодшим з ветеранів Другої світової війни зараз має бути 90 років. Тож, далеко не всі з учасників парадів на 9 травня, хай навіть й увішані медалями, є реальними фронтовиками.

Під час штурму Севастополя влітку 1942 р. німецька армія використала надважку гармату «Дора». Це була одна з найбільших в історії гармат – вона монтувалася на залізничному транспортері (причому, для руху потрібні були одразу дві колії), важила 1344 тони. «Дора» стріляла снарядами калібром 80 см. та вагою до 7-ми тон на відстань до 45 км. Її розрахунок складався з 500 чоловік. Однак, спроба бойового застосування гармати показала її низьку ефективність – було використано 48 снарядів, але жодної важливої цілі не вражено.

У жовтні 1941 р. біля Вінниці було розпочато будівництво бункерів ставки Гітлера «Вервольф». З цього об’єкту Гітлер, під час своїх візитів на окуповану територію, здійснював керівництво операціями на Східному фронті. Загалом на цьому командному пункті Гітлер провів 156 днів. Навесні 1944 р., перед відступом німецьких частин, бункер було підірвано.

У радянській нагородній системі існувало три медалі для відзначення учасників боїв на території України. 22 грудня 1942 року було затверджено медалі «За оборону Одеси» та «За оборону Севастополя», якими нагороджувалися всі учасники боїв за ці міста. Медаль «За оборону Києва» була затверджена 21 червня 1961 р. – тобто через 20 років після боїв. У нацистській Німеччині 25 липня 1942 року було затверджено пам’ятний нарукавний щит «Крим» для учасників боїв за півострів.

Найуспішнішою жінкою-снайпером в історії вважається українка Людмила Павличенко. На її рахунку 309 знищених ворогів. При цьому, з 1943 року Павличенко не брала участі в бойових діях, а була інструктором школи «Постріл». Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 жовтня 1943 року Людмилі Павличенко присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У Радянській армії існувало 3 авіаційних полки, всіма льотчиками яких були жінки. Два з них – 586-й винищувальний полк ППО та 46-й гвардійський нічний бомбардувальний полк брали участь у боях за визволення України.

У роки окупації нацисти та їхні союзники практикували у якості каральних акцій знищення цілих населених пунктів. Найбільшим з них у Європі стало українське село Корюківка (Чернігівської області). 1-2 березня 1943 р. було вбито 7000 його жителів та спалено 1390 будівель.

Гортай далі, там ще цікавіше

Інші теми розділу:

Українські землі у добу сивої давнини Трипільська культура Скіфська доба Ігри Асоціація з Європейським Союзом Електромобілі