Бабини Яри України

Зміст

Для проходження тесту по темі
увійдіть зі своїм логіном

На території України нацисти проводили політику масового винищення єврейського населення на місці («Голокост від куль»). Більшість євреїв була винищена шляхом масових розстрілів, які проводилися у найближчому ярі чи балці.

Бабин Яр – символ Голокосту та політики нищення цивільного населення

З вересня 1941 до кінця вересня 1943 р. Бабин Яр був місцем регулярних розстрілів, знищень, що проводилися органами нацистської поліції безпеки та айнзатцгрупами СД разом із військовою та нацистською владою Києва. Жертвами нацистів стали євреї, роми, українські націоналісти, радянські військовополонені, пацієнти київської психіатричної лікарні та інші групи.

Проте для більшості людей він передовсім асоціюється з масовими розстрілами єврейського населення м. Київ 29–30 вересня 1941 р. Тоді протягом двох днів нацисти знищили понад 33 тис. осіб. Загалом, Бабин Яр став величезною братською могилою – символом злочинів нацистів на українських теренах.

Бабини Яри по всій Україні. Нацистська зона окупації

Свій «Бабин Яр» був майже у кожному українському місті та містечку: порохові склади Кам’янця-Подільського та Червоноповстанська балка (Ботанічний сад) Дніпропетровська, П’ятничанський ліс на Вінниччині й Дробицький Яр у Харкові.

У Дебальцевому євреїв зігнали на центральну площу та розчавили юрбу танками. У Сталіно (Донецьк) для знищення євреїв задіяли «газенвагени» – автомобілі, обладнані газовими камерами. У Краснодоні євреїв і «партійних активістів» розстріляли і скинули у шахту. У Ворошиловграді (Луганськ) дорослих євреїв розстріляли за містом, а дітей убивали, змащуючи їм губи отрутою.

В Артемівську (Бахмут) у січні 1942 р. в алебастровому забої заводу шампанських він 3000 євреїв були заживо замуровані в камері № 46.

Розстріли були не єдиним методом «остаточного вирішення єврейського питання» на теренах України

Не всі євреї України були розстріляні у ярах. Деякі пройшли важкий шлях через гетто та концтабори.

Створені нацистами гетто на теренах України були двох типів: «відкриті» (євреї мешкали у квартирах разом із своїми родинами) та «закриті» (ізольовані квартали чи райони міста, куди примусово переселяли євреїв). Перші були тимчасовими – звідси євреїв відправляли до іншого гетто, концтабору, або місця розстрілу.

Концтабори розташовувалися на всій окупованій території. Нацисти створювали т. зв. «робочі табори», в’язні яких у нелюдських умовах ремонтували дороги, працювали на фабриках, у каменоломнях.

Масові винищення на Дніпропетровщині

У Дніпропетровську 13–14 жовтня 1941 р. сталася найбільша акція знищення, у ході якої команда вищого фюрера СС та поліції спільно з 314-м поліцейським батальйоном розстріляла понад 11 тис. євреїв. Місцем розстрілу був яр у Ботанічному саді (наразі – територія Дніпровського національного університету ім. О. Гончара), про що свідчить пам’ятник, встановлений діячами єврейської громади міста.

Ще однією трагедією в регіоні стало знищення хворих у психіатричній лікарні на Ігрені; Нацисти влаштували тут концентраційний табір, усі мешканці були знищені та повішені. Серед вбитих був син головного рабина Дніпропетровська, брат 7-го Любавицького ребе, Дов-Бер Шнеєрсон.

Протягом серпня 1941 – початку 1943 рр. на теренах Дніпропетровщини, у містах та містечках було знищено понад 35 тис. євреїв, зокрема у Дніпропетровську (Дніпро) – приблизно 25 тис.

Особливості «вирішення єврейського питання» у дистрикті «Галичина»

Вже 15 жовтня 1941 р. у дистрикті з’явилося 7 таборів примусових робіт, де працювало 4 тис. євреїв. Звичайно, що умови праці були жахливими, а смертність – високою. Перші розстріли місцевого єврейського населення розпочалися ще на початку жовтня; з березня 1942 р. – перші депортації до табору смерті Белжець. Усього на теренах дистрикту, за деякими даними, до кінця червня 1943 р. було вже знищено понад 430 тис. євреїв.

У Львові на вулиці Янівській був розташований табір примусової праці, в’язнями якого були здебільшого євреї, а також військовополонені, політичні в’язні. За різними оцінками, у таборі було знищено 150–200 тис. осіб.

Євреї в румунській зоні окупації

Одним із наймасштабніших був злочин, здійснений у с. Богданівка (Миколаївська обл.). До місцевого гетто зганяли євреїв з Одещини та Молдавії. В’язнів розмістили у свинарниках та літніх шалашах-загонах для свиней. Після спалаху епідемії тифу було вирішено знищити всіх в’язнів. Операцію «Подарунок Сталіну», приурочену до дня народження Й. Сталіна, було здійснено 21 грудня 1941 р. Хворі, люди з обмеженими можливостями були зігнані до свинарників, стаєнь із снопами соломи та підпалені. Ті, хто вижив, пізніше були розстріляні.

У Чернівцях, через загрозу економічної нестабільності у Північній Буковині, влада дозволила частині євреїв різних професій залишитися та примусово працювати на румунську окупаційну владу, що врятувало життя 16 тис. євреям.

Єврейське населення у зоні угорської окупації

З моменту окупації Закарпаття Угорщиною розпочалося переслідування єврейського населення. У містах та містечках створювалися гетто, концентраційні табори. Із понад 100 тис. євреїв Закарпаття вдалося вижити лише 10–15 тис. особам

Цікаві факти:

1 / 8

1) Понад 22% українських євреїв (близько 340 тис. осіб) були вивезені до таборів смерті на території Польщі (Белжець, Собібор, Майданек, Аушвіц-Біркенау) та знищені. Певна кількість євреїв з України, які змогли евакуюватись у 1941 р. до Росії (здебільшого, на Північний Кавказ), були там убиті нацистами, які захопили ці території у 1942 р. Разом з тим, на окупованій території України гітлерівці знищували євреїв, вивезених з інших країн.

2) Відомо, що Губернаторство «Трансністрія» (адміністративно-територіальна одиниця, окупована румунськими військами) надавало певні (у порівнянні з окупованими нацистами територіями) шанси на виживання єврейському населенню. Іноді це відбувалося за допомогою голів єврейських рад (юденратів). Зокрема, очільник гетто у Жмеринці (Вінницька обл.). Адольф Гершман зміг забезпечити порятунок інших людей. Результатом, зокрема його діяльності, стало виживання близько 3 тис. євреїв у Жмеринському гетто.

3) Роальд Гоффман є унікальним ученим, поетом та драматургом. Походженням з м. Золочев (Львівська обл.), під час Голокосту Роальд з частиною родини був врятований українцем Миколою Дюком. Після війни Гоффман з матір’ю переселилися до США. Там, у 44 роки, талановитий вчений отримав Нобелівську премію з хімії «за розробку теорії протікання хімічних реакцій» (1981 р.). Отож, він є єдиним у світі Нобелівським лауреатом, котрий врятувався в роки Голокосту в окупованій Україні.

4) Однією зі жертв Голокосту був уродженець м. Дрогобич Бруно Шульц – польський письменник та художник єврейського походження. Вважається одним із найвидатніших польськомовних прозаїків ХХ ст. Під час окупації міста нацистами у 1941 р., з родиною був переселений до бараку у створеному гетто. У листопаді 1942 р., під час організації втечі з міста, Бруно потрапив під акцію гестапо проти євреїв та загинув.

5) У Янівському таборі примусової праці (розташовувався на вул. Янівській, 134) існував табірний оркестр, який складався з кращих львівських музикантів. Керівником оркестру призначили відомого скрипаля, композитора, диригента Якуба Мунда. Невідомим для потомків залишився автор танго, яке найчастіше виконував табірний оркестр – «Танго смерті». Вважається, що музиканти грали відому польську композицію «Ostatnia niedziela» (радянський аналог лунає у х/ф «Втомлені сонцем»), супроводжуючи музикою масові розстріли в’язнів табору. Невдовзі таким самим чином були знищені і самі виконавці…

6) У таборах, гетто подекуди відбувалися акції опору – виступи та навіть повстання проти окупаційної влади. Одним з найбільш організованих було повстання у гетто містечка Тучин (поблизу Рівного, яке у роки окупації було столицею рейхскомісаріату Україна). Дізнавшись про озброєність окремих мешканців гетто, нацисти вирішили їх знищити. Вони віддали наказ голові юденрату (єврейської ради) гетто Г. Шварцману наказ зібрати передусім молодь для депортації. Наступного дня вранці було розпочато обстріл гетто. Під час бою, що виник, близько 2 тис. в’язнів вдалося втекти до сусіднього лісу, проте багато загинуло під час повстання. Серйозні втрати понесли і нацисти.

7) Головним методом винищення євреїв у галицькій частині Тернопільської області (дистрикту «Галичина») була їх депортація до табору смерті Белжец (станція Белжец на південному сході польського м. Томашув-Любельський). Територія в 6 га із газовими камерами мала потрійне загородження, була поєднана із залізничною гілкою, по якій прибували вагони із жертвами. У цьому таборі під наглядом зондеркоманди 4А було знищено близько 500 тис. євреїв.

8) Під час знищень нацисти активно залучали т. зв. «душогубки» (вантажівка «Z», або «газваген»). Варто відмітити, що «душогубки» були радянськими винаходом, вперше використаним, імовірно, у 1936 р. Вони представляли собою спеціально пристосований автомобіль-фургон, де у герметично зачиненому кузові шляхом отруєння (удушення) чадним газом, що утворюється під час роботи двигуна внутрішнього згоряння, відбувалося знищення людей. Зазвичай, такі фургони вміщували 25-60 осіб. Нацисти почали їх використовувати з листопада 1941 р. на окупованій території СРСР переважно для знищення єврейських жінок та дітей.

Гортай далі, там ще цікавіше

Інші теми розділу:

Українські землі у добу сивої давнини Трипільська культура Скіфська доба Ігри Асоціація з Європейським Союзом Електромобілі